В колонках играет - Полинове Поле - Відьма
Настроение сейчас - розбита

Хочеться втекти з власного тіла, трішки політати…
Навіть у снах не можу дозволити собі цієї розкоші… Хіба що вниз…
Зараз вже надто холодно, щоб сидіти на даху багатоповерхівки…
Пам’ятаю, втікала туди багато разів у дитинстві, сиділа, дивилась на гру кольорів заходячого сонця…на зірки, ходила по краю, дивлячись вниз, не раз чула перелякані крики людей… Часом приходило неконтрольоване бажання просто «відпустити» себе… Хоч на кілька секунд відчути це блаженство… а потім голос всередині притуплювався… стихав… щезав зовсім. І я з важким серцем спускалась вниз по вузькій драбині…назад, в «нормальний» світ, де я ніколи не відчувала себе затишно…
Цей щоденник – одна з моїх сторін… Лише мабуть одна, захована найглибше, під шарами гриму… Замаскована ще багато років тому назад… спитала себе «чому»… А відповіді немає, дійсно не пам’ятаю...