[300x400]
В колонках играет - SOAD - Lonely Day
Настроение сейчас - скучаю

Чому навіть коли ти прагнеш пересилити себе і спробувати порадіти життю тебе обов’язково обламає хтось інший?…
Сьогодні перехожі мали змогу дивитись на мої сльози… Хотілось викрикнути всім тим людям якусь гидоту прямо в лице…ненавиджу цей цирк…
Наштовхнула на роздуми розмова в асі з Елінкою…

«Истинное счастье невозможно без одиночества. Падший ангел изменил Богу, вероятно, потому, что захотел одиночества, которого не знают ангелы»… /Знову Чехов/…
Хм, часом так хочеться побути наодинці із своїми думками… закритись в окремій кімнатці…З горням гарячого чаю, з улюбленою музикою… просто подалі від усіх, від всього світу…
Але та самотність часом вбиває… Можна знаходитись серед людей, і задихатись від неї… Часом так хочеться, щоб хтось про тебе попіклувався, щоб хтось побув поряд, підтримав, зрозумів…
То що ж таке та самотність?…Добре воно чи погано?… Одне з найбільших благ, яке може завдати найбільшого болю…чисто суб’єктивна думка…
Чому, коли нам та підтримка найбільше потрібна нікого немає поряд…? В кінці-кінців всі ми всі одинокі…
Люди приходять, залишаюсь себе в наших життях, розчиняються в тумані часу… і ми знов і знов залишаємось самі… САМІ… Інколи перестаю вірити в те, що колись було для мене святим – дружба, кохання, відданість, щирість…
Згадалась фраза з вчорашньої розмови “Нет ничего марнотратнее наших ценностей”… Невже це так?