[292x482]
В колонках играет - 12 Stones - Running Out Of Pain
Настроение сейчас - знов мрію...

Ух, на столі лежить шматочок паперу – квиток до Києва. Автобус на 2 ночі. Скоріше б… Сьогодні день народження, телефон розривається від повідомлень. Так мило, але немає цього відчуття, яке преживає багато хто, немає відчуття свята. В принципі, як то кажуть, самонастрой – велика штука, але змусити себе радіти якось не виходить…:
«Кто радость с принужденьем принимает,
Тот крылья своей жизни обрезает.
Кто радость будет трепетно любить.
В восходе Жизни Вечной будет жить».
Радію лише коли відчуваю це ніжне тепле відчуття в собі, хоча воно, нажаль, буває так рідко. Зараз дивний досить стан, в очікуванні чогось, в надії, трішки лірични й… трішки сумний…Погода за вікном – можна лише мріяти про прохолоду, дощ… Як же я чекаю ОСЕНІ… моя маленька казка, моє натхнення, досить значна частка моєї душі... як би я хотіла, щоб осінь тривала вічність! Жити кожним впавшим жовтим, червоним, золотистим листочком, жити кожним дощем, жити кожним поривом вітру, що обдає свіжістю і прохолодою, жити товстим, м’яким килимом під ногами, в який так і хочеться впасти, дивитись на сіре, замріяне небо, жити осінніми ночами, чорним небом, всіяним мільярдами крихітних зірок, самотнім другом-місяцем, вдихати запах кави, яблук і диму, мріяти, бігати в парку, тримаючи за руку найкращого друга, кататись на качелі в дитячому містечку, закидаючи голову назад, сидіти на краю берега, слідкуючи за повільною течією темної води в річці… ех…