В колонках играет - Fleur - Это все для тебя, танцующий бог
Настроение сейчас - апатія

Скоро починається новий навчальний рік. Я вже на третьому курсі... Так дивно.. Колись одна думка про поступання мене дуже лякала, а вже слава богу провчилась два роки. Зараз же не уявляю що буде зі мною після закінчення навчання. Куди я подамся, чим буду займатись... Я так не хочу залишитись аутсайдером, хочеться пробиватись вперед, до певної цілі, до певної мети. В цьому плані я дуже розгублена, бо ще не знаю що мені потрібно. Страшно. Господи, мені вже давно пора розставити пріоритети, а я все марную час на різні непотрібні речі. Чи може навпаки. Я не знаю, не знаю. Ніхто не підкаже, це треба вирішити самій. Одне знаю напевне – цей рік стане для мене новим поштовхом до якогось самовдосконалення. Тримаю за себе кулаки...

Зараз на телефон надзвонює одна людина, не беру трубки. Свідомо. Яка ж я жорстока. Не маю що сказати. Не оправдую себе. Але так краще. Для мене. Не знаю як для нього. Мабуть теж. Знаю, що потопила б його. Потопила б в собі. Йому цього не потрібно. Чому так важко? Це сумління підкрадається? А може жалість... Щойно усвідомила, що це було... Саме жалість...Цією жалістю до нього я жила рік, але просто втомилась. Вибач мене, сонце. Мені тебе шкода... Вибач мені цю жорстокість... Саме тепер стервою і почуваюсь...

Вміла усміхатись коли було боляче, але зараз просто неможливо видавити з себе і найменшої посмішки... Колись один знайомий назвав мене одним словом – „театр”... на що я образилась глибоко в душі. Зараз думаю що цьому слові таїться частка правди. Мої маски... мої амплуа.. Ще написали про мене „то в ее глазах пустота, то глубокая бесконечность”. Яка ж з тих ролей справжня „я”... чи це просто частинки мого єства, які просто не вдається зліпити докупи...? Як мені неприємно зараз від самої себе... Мерзенна істота...

Я інколи псих, інколи потвора, інколи янгол, інколи ніхто я…
Хто ? Хто я ? Хто ?
Я інколи псих, інколи потвора, інколи янгол, інколи ніхто я…
Хто ? Хто я ? Хто ?

Плачу !!! Не соромно.
Страшно гидко. Гидко й пусто …
Я не відчуваю своє тіло, свою силу…
… моє відображення - ЖАХ!!!
Хто? Хто я? Хто? Постійно питаю у себе.
Хто? Хто я? Хто? Дізнатися хочу.
Але для того не роблю нічого
Ніяких рухів, ніякого терпіння, не розумію чому…

Я інколи псих, інколи потвора, інколи янгол, інколи ніхто я…
Хто ? Хто я ? Хто ?
Я інколи псих, інколи потвора, інколи янгол, інколи ніхто я…
Хто ? Хто я ? Хто ?

Мда... Цитую чужі пісні, які живуть в мені відчуттями, моїми переживаннями. Кумедно як змістові лінії часом переплітаються... Хоча янголом я буваю рідко...

[437x687]