В колонках играет - AFI - Mass Murder
Настроение сейчас - апатія...

...Щоб жити, творити, любити... потрібно трішки натхнення. Зовсім трішки... Інколи втрачаю голову через дурниці, змушую себе ставати тварюкою, яка шматує все навколо (це скоріш буде визначенням того, що в душі діється), як голодний вовк...але такі хвилини, дні, тижні, навіть місяці проходять, залишаючи мінімум спогадів та максимум болю.
Сьогодні розумію – коли ти знаходишся тут і вже і лише це має значення – ти щасливий, ти спокійний. Коли твій спокій монотонно стікає вниз пальцями у вигляді дощових крапель, коли тихий шелест заколисує тебе, відкриваючи очі на те, що справжнє і прозоре, а не вимазане брудом та брехнею, коли мініатюрні бризки розбиваються у водну гладь, хвилюючи її.... коли... саме тоді кожна секунда вливається одна в одну, стає єдиним цілим з тобою...
Так якось виходить, що дощ – це моє натхнення, моє спасіння, моя найбільша любов...як би пафосно це не звучало... а мені все одно, це таки мої власні почуття, переживання...
А зараз так боляче, дощ уміє вимивати весь бруд з душі... інколи разом зі сльозами, але зараз...пустота, яка розриває мене зсередини... Хочеться впасти в бездну..... знову і знову це бажання з’являється у вигляді суїцидальної мрії слабкодухого параноїка... чорт...

[480x360]