В місцях, де я провела все дитинство, починає пришвидшено битись серце, хоча саме тут я пізнаю спокій. Саме тут я найчастіше слухаю Музику Космосу. Саме тут ніздрі лоскоче безліч гарних запахів, а босим ногам так приємно торкатись свіжої зеленої-зеленої трави. Я могла б тут сидіти цілісінький день, не відводити погляду від плину води, тонути в думках, у собі.
Тут на деякий час зникають усі надумані проблеми, комплекси, мороки.
...А потім мене виривають назад, у реальність, що кожного разу стає своєрідною психологічною травмою.
Лячно мені...у думках я постійно далеко, все далі і далі і далі.