Запотіле вікно маршрутівки ніби портал до іншого виміру. Крізь нього відкривається стільки різноманітних горизонтів, сцен, пейзажів, життів, реальностей, настроїв...

...вечірнє сонце.

Я стояла на зупинці в незнайомому місті більше години, пританцьовувала, намагаючись зігрітись, ніжилась в цих особливих тонах і відтінках.

І щоразу щем проймав, коли теплі, мідні, м'які і невагомі нотки відступали, звільняючи  місце сіруватій та сируватій ще прохолоді.

Мені мало треба для щастя... трохи гарної музики, що ллється до вух-свідомості-думок і природа.