Тривога-тривога-тривога...

намагаюсь пробратись у всю цю тишу, яка опускається на мене звідусіль, звикнути до неї. А це справді важко.

я просто втрачаю над собою контроль, роблю дивні вчинки, сама себе не розумію.

запускаю пальці у волосся собі, стискаючи сильніше їх у ці тихі вечори, у ці беззмістовні вечори, у ці байдужі вечори.

це якось нечесно врешті-решт. Нечесно. Нечесно!!!

віддайте мені мене назад.

свідому, здатну аналізувати і робити висновки.

залишаються обрубані провідки-оголені емоції.

доторкнись...

вони проникнуть тобі під ребра