От подумалось мені, що дуже хочу зараз сидіти у тьмяному прокуреному підвальному приміщенні і слухати живе виконання джазу. Саме для нього такі приміщення ідеальні. А він - для них. Коли крізь цигарковий дим мерехтливо з'являються-зникають химерні силуети, а гра світла-тіні і звуків робить з тобою щось нереальне. Варто лише закрити очі, як цей червоногарячий з вкрапленнями помаранчевого потік відносить тебе за межі цього світу.

Хочу до Львова, в якусь із кав'ярень, мабуть "Під синьою пляшкою". Там хоч і не живий, але дуже класний джаз можна послухати. Чекатиму вихідних.

Ще от думаю про інше, чомусь увесь час актуальне...а теза наступна "Дарма чіплятись з останніх сил за те, що не хоче мати на собі твоїх слідів."

Ще трохи і я відпущу.