Сьогодні так хочеться малювати. І навіть закінчити той малюночок, що почала в Луцьку, навіть якщо він не надто айс.

Хочеться, щоб ця погода затрималась на довше. Хочеться багато гуляти в компанії музики. Ходити тими ж вулицями, заходити в ті ж дворики-під'їзди, вибиратись на ті ж самі поля, але щоразу по-іншому. І вдихати на всі легені по-весняному легке повітря. 

Робити багато фотографій - відбитків минулого, актуального... для майбутнього.

А ще я хочу отримати листа. Справжнього, паперового, поштою. Щоб довго крутити в руках конверта перед тим, як відкрити його. Щоб жадібно і уважно вчитуватись в кожне слово, щоб відчувати шорсткість і запах паперу. Але в поштовій скриньці в мене є шанси знайти тільки рекламки. Трохи сумно від того чи як.

Цікаво... при цілковитому усвідомленні тлінності усього, що мене оточує, мене інколи доводять до екстатичного щастя якісь дрібниці. Може, так і має бути? 

Але от чого я стала такою сентиментальною дурепою, мм?!