Настроение сейчас - так дивно все
...бо коли у тебе все добре, ти просто не пишеш. ти просто живеш і насолоджуєшся отим "добре".
...бо я от перестала порівнювати свою душу із сміттєзвалищем. переглянула щось з того, що було цінним-важливим. виявилось, що то якесь суцільне непотрібство. а непотріб викидають. от і я прибралась трохи.
...бо ця зима на диво тепла. не від сонця, не від холодних долонь, не від гарячого вина... тепла зсередини. і така сумна водночас.
...бо ти втрачаєш, губиш, терпиш і чекаєш, чекаєш, чекаєш... здається, колись це чекання доведе до божевілля.
...
вчора слухала казки від Лірника, сьогодні - сумні французькі пісні. вчора сміялась душею, сьогодні так фізично відчувається порожнеча по всьому тілу.
я стала дівчинкою, яка щодня зазирає в поштову скриньку без надії там знайти щось. яка перечитує старе, але нікому не пише нового.
і є стільки всього, що хотілось би сказати, викричати, вишептати, виплакати, вирвати з себе з м'ясом, з кров'ю, з усім болем, з усім отим щастям, що іноді не вміщається в погляді! але навіщо, зрештою?
