Писала купу лайна, яка абсолютно не несе в собі змісту.

Видалила.

Нема його, змісту себто… скільки б не намагалась – не стане легше.

От хіба що музика… от і все.

Хочеться кричати… так, як ще не кричала. Так, як, мабуть, і не зумію…

Хочеться заснути... або прокинутись, бо здається що я знаходжусь в якомусь дивному затяжному сні.

До дідька банального... не пошлого, а на надриві щирого.