Останній вечір в Луцьку і якось так тоскно і добре водночас. Спокійно.

Вчора поїхала Христя, яка жила у нас останні кілька днів. На пам’ять залишились подаровані бабка і книжечка про Муммі Тролів, яку так давно вже хотіла мати.

Годину тому пішла Ася, яка втішила мене віршами і компанією.

А тільки що – Вікуся, втомлена ще з роботи, але незмінно хороша-хороша.

Кухня, яку я останнім часом особливо гостро полюбила, сповнена запахом ароматичних паличок.

І на столі лежить ракушка, подарована Фантоміком.

А ще Іскра, закинутий будиночок у старому, чарівний захід сонця на полі, посиденьки під ясеном біля замку, і те, як ми пили сьогодні сік з Нелькою і її мамою в якійсь кафешці і наскільки ж було добре десь там, всередині.

Якісь такі емоційні друзочки, від яких дуже тепло і затишно.

Приємно від того, що я можу отримувати подібні емоції від людей і віддавати їм, в свою чергу, теж частинку себе.

Забагато сентиментів і те де?... Сьогодні це так… і просто дякую)