[302x415]Настроение сейчас - холодні мандаринові шкурки на підвіконні

Коли ти лежиш в обіймах так дивно, кому ти в той момент належиш…
Про що ти думаєш і чи думаєш взагалі.
… Про кораблі, що десь далеко за лінією горизонту відчалюють з портів.
З кінцями переселилась у пост рок. Там так багато мене… Мене справжньої і живої.
Житиму там, де вчорашні сонця забруднились нашим попелом…
Витрушую його з голови, як мертвих метеликів витрушують з попільнички.
Там сонця не ховаються за лінію горизонту…
Там немає ночі.
Там немає людей.
Лише безкінечні простори океану.
Не якогось конкретно-реального.
Просто дуже холодного, солоного і древнього.
Він обійматиме мене до тих пір, поки я з головою не поглинусь його хвилями.
Поки не залишиться потреби робити ще один подих…