[294x478]

Він накриває мене лінивими хвилями, так легко у ньому тонути. Так спокійно віддаєшся йому, без зайвих запитань.

Скорочувати осінні вечори в компанії кави та музики. У темряві і самотності. Мабуть, це мені найбільше личить.

Поряд з людьми впадаю в неадекват. І так мало залишається тих, рідних.

Голова заповнена мильними бульбашками, жовтим листям, дощовими краплями. Вії злипаються від сліз.

"Відчуваyuo"... Тебе. В собі.

Такий абстрактний, ефемерний, абсолютно невідомий. Але необхідний.

.Холод.Смуток.Біль.

Це частина мене. Така я є - разом з ним у собі.

І так, мені потрібно тепло.

Погляду, слова, долоні, душі - аби не замерзнути, не зламатись.