[465x699]
Настроение сейчас - /slowmotion/

Хочу тримати тебе за руку, легко стискати твою холодну долоню в своїй.
Ти знаєш якими бувають пляжі взимку?
Крижані, байдужі до чужих проблем та переживань, безкінечно самотні.
Відштовхуючі? Можливо для когось, та не для мене.
Десь там, за спиною в ранковому тумані дрімає місто в розмитих холодних тонах і звуках.
Крізь густе молоко де-не-де пробиваються темні пальці дерев. Мабуть, вони теж шукають можливості зігрітись.
Давай слухатимемо разом прибій?
Давай спробуємо поглянути кудись далі, за лінію горизонту?
Вітер буде розтріпувати сторінки твоєї книги. Між її листками зберігаються засушені квіти і наші спільні спогади. Такі трепетні, їх легко зруйнувати одним лише доторком.
Сьогодні мені так подобається тертись носом о твої трохи небриті щоки.
А ще тулитись до твого в’язаного шалика.
Він нагадує мені про дитинство, чай з малиновим варенням і затишок.
І крізь нього можна почути як б’ється твоє серце, як рівномірно рухається грудна клітка.
Ти, як завше, будеш пахнути цигаркоим димом і кавою.
А ще сьогодні ти пахнутимеш сіллю, солонуватим відтінком свободи.
Тебе можна було б фотографувати щосекунди. Кожен твій рух, ледве помітні зморшки біля очей, що з’являються коли ти смієшся, блиск в очах, тендітні зап’ястя і довгі пальці, пасма волосся, що вибиваються з-під кумедної в’язаної шапки…
Ти наче втілення меланхолії сьогоднішнього дня – із своїми тонкими рисами обличчя і блідою шкірою, із темними очима і заледве помітною посмішкою.
Шкода, що ми більше ніколи не побачимось.
Сни мені сняться вкрай рідко.
А цей більше не повториться взагалі