В колонках играет - Земфира
Настроение сейчас - отличное

Дощ... Яка прекрасна і сумна примха природи...Як зручно ховати свї сльози під маленькими крапельками...можна навіть плакати на людях, всеодно ніхто не помітить, як на твоєму змішуються і зливаються в одне єдине ціле часточки твоєї душі та колиски життя. Радість, щастя, біль, журба… байдуже що…все змивається з обличчя ніжним потоком неба. І врешті решт зрошує стару спраглу землю, напуваючи її повною палітрою почуттів…можливо, саме від того на світі таке розмаїття барв і відтінків, або навпаки…Добре плакати разом з небом , відчувати його … Інколи може навіть здатися, що ти сама і є той дощ… Що ти летиш з божевільною швидкістю, і з мільйоном вражень і емоцій водночасі, в купі з такими ж як і ти. І доки ти падаєш, ти проживаєш усе своє життя, бо то і є життя – життя краплі. В цьому стрімкому потоці, де кожен стрімглав несеться до землі, обганяючи і штовхаючи тих хто заважає. І на мить, зовсім маленьку мить ти розумієш, що ти не падаєш, щоб просто розбитися об землю і розлетітися на десятки маленьких краплинок, що потім вбере в себе земля…і ти не летиш догори, чим марять багато наївних та самозакоханих, ні, ти летиш на протязі усього свого короткого чи довгого життя, саме туди, де тебе чекають… до тих, хто не уявляє свого існування , буття, чи чого іншого саме без тебе… і досягши землі, ні, ти не зникаєш, навіки в сухих породах.. ти живеш, живеш, бо ти треба, без тебе не буде життя іншим, ти – вічність, як живий кругообіг води. І не важливо що ти зараз просто маленька божевільна краплинка, тобі лише треба досягти… як дощ досягає своєї вікової рідні, даруючи життя.
Дощ – то прекрасне життя, сповнене світла, радості, надій і емоцій.
Можна годинами гуляти під дощем, особливо літнього теплого вечора. Коли цілі водяні струмочки, веселими потоками несуться зі схилів старого міста по мокрому асфальтові або бруківці. Можна навіть роззутися і босоніж побродити по теплих озерцях життя. І навіть якщо змокнеш до ниточки, тобі все одно тепло та весело, бо все що тебе бентежило зараз в тебе під ногами, або ввібралося в полу твоєї нової спідниці. Деякі диваки проходять повз тебе, щось шепочуть одне одному, сміються і тицяють на тебе пальцем. Але тобі всеодно, ти щаслива… в цю мить, наче знов маленька, а світ такий прекрасний. А диваки, ти впевнена, їм теж хочеться так як і ти, босоніж потопати по теплим калюжах, вони б так і зробили, якщо були б дітьми…але зараз вони ні, ні , не дозволять собі того що ти, нє-нє-нє. Та байдуже до них. Яка різниця… Ти ж щаслива…а щастю, справжньому, твоєму, ніщо не заважає… життя прекрасне…і дощ вже закінчився…



[507x699]