1.
[450x325]

Чом плачеш ти за втраченим на вік? –
Листком осіннім пам'ять стрепеться...
Зозулькою малою озоветься…
Відкрийся, Душе! Пий солодкий сік.

Настане день – прозорий і ясний,
Він подарує тиху прохолоду…
Журу свою – важку, немов колода –
Пусти за течією… Перелий

Всі сльози свої, виплакані ранком,
У річку Долі… В океан Буття.
Немає у минуле вороття…
О Душе! Не тривожся наостанку.

Нехай дорога стелиться за край –
Над обрієм вже сонце піднялося…
І сивина, мов сніг, лежить на косах,
Але – не плач даремно… Не зітхай.

Іди навстріч Любові осяйній...
То – янгол світлий… Вірна охорона.
Хоч цівкою і крівця з-під корони,
Не бійся, Королево… Ти зумій
Стерпіти до кінця, до перемоги!
Шукаючи себе, пізнаєш Бога...
І коло ніг спочине лютий змій.


Читать полностью: http://h.ua/story/370196/#ixzz2ftfZyJT7