odnakraina.com/story/view/3

История - "К военной технике и зеленым человечкам на улицах уже постепенно начинаешь привыкать..."

1.
[450x325]

Чом плачеш ти за втраченим на вік? –
Листком осіннім пам'ять стрепеться...
Зозулькою малою озоветься…
Відкрийся, Душе! Пий солодкий сік.

Настане день – прозорий і ясний,
Він подарує тиху прохолоду…
Журу свою – важку, немов колода –
Пусти за течією… Перелий

Всі сльози свої, виплакані ранком,
У річку Долі… В океан Буття.
Немає у минуле вороття…
О Душе! Не тривожся наостанку.

Нехай дорога стелиться за край –
Над обрієм вже сонце піднялося…
І сивина, мов сніг, лежить на косах,
Але – не плач даремно… Не зітхай.

Іди навстріч Любові осяйній...
То – янгол світлий… Вірна охорона.
Хоч цівкою і крівця з-під корони,
Не бійся, Королево… Ти зумій
Стерпіти до кінця, до перемоги!
Шукаючи себе, пізнаєш Бога...
І коло ніг спочине лютий змій.


Читать полностью: http://h.ua/story/370196/#ixzz2ftfZyJT7

[450x195]

Слушать этот музыкальный файл

Композиція об'єднана кількома темами. Перша частина - філософське осмислення життя, місця людини у світі земному та небесному. Пошуки себе. Усвідомлення власного Призначення.

Слушать этот музыкальный файл

Проодовжуючи публікацію, зазначу, що вірші до цієї композиції були написані у 1997-1999 роках і увійшили до поетичної збірки з однойменною назвою (2000). Книга побачила світ у видавництві "Педагогічна думка".

Слушать этот музыкальный файл

Сьогодні я публікую літературно-музичну композицію "МІЖ СВІТЛОМ І ПІТЬМОЮ ІДЕМО...", записану більше десяти років тому. Нещодавно я оновила цей запис, і тепер представляю на суд слухачів.

putniza.ru/post211478856/

СМЕШНОЙ ЕЖИК. А что было на завтрак?

Это цитата сообщения Виктория_Ив Оригинальное сообщение

http://www.liveinternet.ru/users/4861930/profile

І

Дніпрова хвиля б’ється в береги,

І піниться од вітру на просторі...

З високих круч погляну навкруги –

Лежить Лівобережжя неозоре.

Мов та перлина в зелені гаїв

Труханів острів з висоти синіє...

Смарагдами коштовними садів

Милуюся, лечу на хвилях мрії!

Приспів:

Лівобережжя – краю мій,

Краю неозорий…

Лівобережжя – краю мій –

Синє, наче море!

II

Русанівський масив, Березняки,

Он Дарниця розкинулась широко…

Побудували місто на віки –

Хвилює серце, вабить моє око.

А далі – Воскресенка, Водопарк;

Троєщина – немов до небокраю…

Як сонце раптом бризне з-поза хмар,

То погляд мій до неба прикипає!

Приспів.

III

Дніпрова хвиля б’ється в береги,

І піниться од вітру на просторі...

З високих круч погляну навкруги –

Лежить Лівобережжя неозоре.

Красуйся, земле рідна, і радій,

Що є у тебе той, хто вірно любить...

Тобі єдиній – вічній і святій –

Кладу вінок пісень на чисті груди.

Приспів.

У виконанні Олексія Михайловича (Олексія Козлова) – київського виконавця як власних пісень, так і на вірші сучасних українських поетів.

http://www.odnoklassniki.ua/profile/525837846880/friends


[444x592]

Вот ссылка на сообщения моей полной тезки и единомышленицы Виктории Ивченко!
http://www.liveinternet.ru/users/3452451/profile/
[648x486]
[570x428]

Зима спливає сном дрімотним –

Накрила снігом пів землі…

Душа – притомлена, самотня –

Шукає щастя ув імлі.



Воно за нею слідом ходить,

Без слів підказує шляхи…

Але душа не знає броду –

Іде поволі… Навпрошки.



«Чого шукаєш, діво-душе,

Чого страждаєш без пуття?

Твій сон важкий – чи хтось порушить,

Чи зникне слід – без вороття.



Твоя стезя – твоє страждання,

І вибір твій – одвічний хрест.

Гірка сльоза, гірке зізнання…

І – дух, що з попелу воскрес!»-

1.
[640x278]
[640x463]

Слушать этот музыкальный файл

http://www.liveinternet.ru/users/4861930/profile

І

Дніпрова хвиля б’ється в береги,

І піниться од вітру на просторі...

З високих круч погляну навкруги –

Лежить Лівобережжя неозоре.

Мов та перлина в зелені гаїв

Труханів острів з висоти синіє...

Смарагдами коштовними садів

Милуюся, лечу на хвилях мрії!

Приспів:

Лівобережжя – краю мій,

Краю неозорий…

Лівобережжя – краю мій –

Синє, наче море!

II

Русанівський масив, Березняки,

Он Дарниця розкинулась широко…

Побудували місто на віки –

Хвилює серце, вабить моє око.

А далі – Воскресенка, Водопарк;

Троєщина – немов до небокраю…

Як сонце раптом бризне з-поза хмар,

То погляд мій до неба прикипає!

Приспів.

III

Дніпрова хвиля б’ється в береги,

І піниться од вітру на просторі...

З високих круч погляну навкруги –

Лежить Лівобережжя неозоре.

Красуйся, земле рідна, і радій,

Що є у тебе той, хто вірно любить...

Тобі єдиній – вічній і святій –

Кладу вінок пісень на чисті груди.

Приспів.

У виконанні Олексія Михайловича (В ОДНОКЛАССНИКАХ -

http://www.odnoklassniki.ua/profile/525837846880/friends
[444x592]

Сучасна українська поезія та публіцистика