Він любив лише раз
Він хотів раз любити...
Скалки тріснутих ваз
Серце можуть пробити

В'яне квітка сумна,
Не дано їй відчути,
Що вона вже одна,
Що її вже не чути...

Поцілунок палкий,
Ніжні доторки рук,
Тихий погляд німий...
На плечах - чорний крук.

І, злетівши з плеча
(Він не вірив - це сталось)
Ніби помах меча -
Два життя обірвались...

Біль в очах, мов вогонь
Ваза впала, розбилась.
Сум холодних долонь
Серце більше не билось.

Він кричав, мов дитя,
Він хотів бути з нею.
Навкруг шиї, буття
Обвивалось змією

Він утратив любов
І життя не вернути,
В скроню вдарила кров -
Він пізнав смак отрути.

Впавши поряд, притис
Її руку до себе...
Ніби місячний бриз,
Він полинув до неба.

Вічна сутність тих фраз
За які варто жити...
Він любив лише раз
Він хотів раз любити...