Серед темних дерев
В світлі гострих рапір,
Полював на любов
Одинокий вампір.

До будинку дійшов,
Крізь вікно заглянув -
В блиску місячних барв
Він кохання відчув.

Але враз відступив...
Його образ сумний
З німим болем в очах,
Став безумний, страшний.

Як хотілось підбігти -
Розтрощити вікно.
Як хотілося пити
Її кров, мов вино!

Він від неї п'янів,
Відчував її запах,
Той, що серце тримав
У смарагдових лапах...

Загорілося небо
Червоним рубіном...
Він тікав глибше в ліс,
Не хотів бути звіром.

Він дерева кидав,
Мов би вирване серце.
І кохання жбурнув
У прозоре озерце.

День настане новий,
Зійде сяйвом додолу,
Спадуть сутінки з гір
І вампір піде в школу.

Там зустріне її...
В серці виросте знов,
Заборонений плід,
Той, що зветься любов.
[309x448]