Десь поле заквітчане
Квітами рясно.
Стоїть у задуманій млі
На літньому вітрі –
Тихенько заснуло,
Немов в зачарованім сні.
Та вмить: заспівало, заграло, проснулось
І вітер подув з висоти.
"Дивись, яка квітка,
Червона і ніжна”, -
Тихенько сказав мені ти.
А маки червоні цвітуть серед поля,
Літо стрічають та мріють у сні.
Росою вмиваються сміються і плачуть
І тихо шепочуть слова чарівні.
Квітує земля, наливається цвітом,
Шумлять тихо й ніжно розлогі жита.
Уже непомітно прийшло до нас літо,
Теплом і добром яке всіх звеселя.
Волошки, ромашки і маки
Ще довго цвістимуть тоді.
За ними услід будуть йти непомітно,
Хоч довгі та літні спекотливі дні.
А маки червоні цвітуть край дороги,
Це – вірність кохання, надія й любов.
Вже скоро вони відцвітуть, але потім,
Із променем сонця розпустяться знов. |
|