Десь поле заквітчане
Квітами рясно.
Стоїть у задуманій млі
На літньому вітрі –
Тихенько заснуло,
Немов в зачарованім сні.
Та вмить: заспівало, заграло, проснулось
І вітер подув з висоти.
"Дивись, яка квітка,
Червона і ніжна”, -
Тихенько сказав мені ти.
А маки червоні цвітуть серед поля,
Літо стрічають та мріють у сні.
Росою вмиваються сміються і плачуть
І тихо шепочуть слова чарівні.
Квітує земля, наливається цвітом,
Шумлять тихо й ніжно розлогі жита.
Уже непомітно прийшло до нас літо,
Теплом і добром яке всіх звеселя.
Волошки, ромашки і маки
Ще довго цвістимуть тоді.
За ними услід будуть йти непомітно,
Хоч довгі та літні спекотливі дні.
А маки червоні цвітуть край дороги,
Це – вірність кохання, надія й любов.
Вже скоро вони відцвітуть, але потім,
Із променем сонця розпустяться знов.
У полі ромашки, у полі волошки,
І маки червоні у полі ростуть.
Пахнуть нам землею і гарячим сонцем,
Надію і радість в душі нам несуть.
Я вдихну глибоко запаху п'янкого,
Згадаю дитинство і юнацькі дні.
Коли в полі чистім гуляла досхочу,
І збирала квіти в букети рясні.
Ти Ромашко біла, чарівна та мила,
На Твоїх пелюстках я поворожу.
Чи той Мак червоний трішки мене любить?
Бо я закохалась у його красу.
Але ні, не буду, нищить Твої цвіти,
Бо ніякі чари щастя не дадуть.
Нехай мою долю краще Бог розпише.
А квіти духмяні хай радість несуть.
22. 06.2020р. Ольга Паньо
Olga Pano