Старість - Шизофринія
1) Стоячи в лікарняній черзі бачила чимало людей похилого віку. Да чого там "чимало", майже вся черга складалася з них. Одні дивилися прямо мені у вічі. намагаючись віднайти щось втрачене і загублене, інщі - жалілися одне одному, плакали. Їх побиті віком обличчя, зморщені руки, скриплячі голоси викликали в мене паніку і неабиякий страх. І мені було за це соромно. І не тільки за це. Мені було соромно за їх загублений погляд, за те, що я молода. У них немає того, що є у мене..

Хлопчик.
2) Беспридельно глупо понимать, что твой любимый мальчик что-то простое и придельно ясное в прошлом. И даже не надо быть психологом и розбираться в жизненных невзгодах, чтобы это понять. Достаточно было повзрослеть ровно на 2 года.
И даже не разочарование, нет. Просто добрая улыбка и называла его "июньский вечер".