так не хочеться перекреслювати-недокреслювати власне життя, іти на поводу у власних емоцій і втрачати себе у здогадках..не знаючи куда рушати далі - питають у супутника "куди ти йдеш" і рушають за ним, я роблю теж саме, тільки іду ніби то сама...
але ж завжди мені потрібен стимул, і його собі я можу вигадати сама..чому я не роблю щось для себе?..я можу щось зробити, але знаючи, що матиму щось інше..ніби я і не хочу щоб якась інша я, або таж сама, була щасливою..


"це зовсім не мій стиль отак опускати руки"

"Would you tell me, please, which way I ought to go from here?"
"That depends a good deal on where you want to get to," said the Cat.
"I don't much care where –" said Alice.
"Then it doesn't matter which way you go," said the Cat.
"– so long as I get somewhere," Alice added as an explanation.
"Oh, you're sure to do that," said the Cat, "if you only walk long enough."