благаю, відучіть мене від бажання романтики.
вона тільки в поганих фільмах, банальна й штучна.
в реальному світі - у світі прагматиків
про неї лише жартувати уміють влучно.

пелюстки троянди, свічки і вечері з вином,
прогулянки під луною і ніжні слова на вушко
і кава у ліжко, пісні уночі під вікном -
все це аби тільки пхнути скоріш у ліжко.

ти в шоці? ой, дівчинко, та не сміши ти мене!
він вчора сказав тобі, що лиш тебе одну любить?
кохання - така річ - не даш йому, й швидко мине,
а може закриє рота й руки за спиною скрутить.

ти плачеш?! навіщо! не треба, ти просто мала.
та й я не доросла ще, може лиш зла занадто.
повір, ти згадаєш слова ці, хоча й прокляла
мене. ту, що сміла устої твої хитати.

то марно казати, що чоловіки всі козли.
по-перше, не всі. а по-друге, жінки всі дурепи.
дай трохи ілюзій з цукерками - і попливли
вигадувати романтичних історій сюжети.

тому відучіть мене вірити в це, я прошу.
чекати обіймів теплих і поглядів в очі.
бо нашо я плачу і з розуму тихо сходжу?
в очікуванні дзвінка й голосу в темряві ночі.