Настроение сейчас - %)

я знову посміхаюсь.
я все одно лох, але я посміхаюсь.
і знову стало легко.
я лох.)

Настроение сейчас - indifferent

відверто?
хочу алкоголю і сексу.
все.
крапка.

зимові застуди й постійні опади,
нестача тепла і пом*яті недопалки,
заношені шарфи, потерті курточки,
розтріскані ланки спогадів.

розмазана туш і обвітрені губи,
пусті вечори і холодні труби,
безглузді образи, листи з прощаннями,
надії смішні й загублені.

фальшива любов, безнадійна закоханість,
самотність очікувана і непрохана,
слова недоречні і очі усміхнені.
як я від зими вже втомлена...

треба частіше виглядати у вікно.
там все якось так.
спокійно чи шо.
наче якась розрядка.
а варто було тіки відвести очі лівіше від монітора.

благаю, відучіть мене від бажання романтики.
вона тільки в поганих фільмах, банальна й штучна.
в реальному світі - у світі прагматиків
про неї лише жартувати уміють влучно.

пелюстки троянди, свічки і вечері з вином,
прогулянки під луною і ніжні слова на вушко
і кава у ліжко, пісні уночі під вікном -
все це аби тільки пхнути скоріш у ліжко.

ти в шоці? ой, дівчинко, та не сміши ти мене!
він вчора сказав тобі, що лиш тебе одну любить?
кохання - така річ - не даш йому, й швидко мине,
а може закриє рота й руки за спиною скрутить.

ти плачеш?! навіщо! не треба, ти просто мала.
та й я не доросла ще, може лиш зла занадто.
повір, ти згадаєш слова ці, хоча й прокляла
мене. ту, що сміла устої твої хитати.

то марно казати, що чоловіки всі козли.
по-перше, не всі. а по-друге, жінки всі дурепи.
дай трохи ілюзій з цукерками - і попливли
вигадувати романтичних історій сюжети.

тому відучіть мене вірити в це, я прошу.
чекати обіймів теплих і поглядів в очі.
бо нашо я плачу і з розуму тихо сходжу?
в очікуванні дзвінка й голосу в темряві ночі.

а знаєш, насправді це місто тепле
воно таке своє і затишне
хай без ремонту і пафосу вулиць центральних
зате й без безглуздого шуму фанатиків політичних

потріскані стіни будинків - так сумно й мило
такі, немов зморшки на добрих обличчах бабусь на ринку
і сквери, завалені залишками чиєїсь радості -
порожніми пляшками і шприцами - то ж майже не гидко

старенька будівля вокзалу, смішна й напівмертва
бомжі на скамійках й під ними - так навіть тепліше
фонтан, що працює лиш влітку, з брудною водою
то йщо? це ж така радість дітям! ми за це вищі

сумні, заклопотані, втомлені людські обличча
таких тисячі. подивись на котрійсь із вулиць
а душі в них саме такі, як будівля ЦУМу
і їх кожен день чиїсь добрі наміри гублять

насправді, це страшно, ти кажеш? давай поїдем?
забудем обличча близьких й малоліток хтивих
а як же забудеш пісочницю там на подвір*ї?
де діти знаходять прострочені презервативи

а твій дитсадок, де збираються друзі хороші,
щоб випити пива, а може й чого поміцніше
і школа твоя, де в задимлених туалетах
веселі обдовбані школьнікі. тільки тихіше!

ні, справді, це ж місто твоє, ти ж у ньому виріс
а згадуєш той фейєрверк на День міста в парку?
і чортове колесо наче торкалось неба
і чорно-сіро-оранжеві від заводу хмарки

відбите проміння сліпить від хрестів на соборі
вони такі гарні на фоні блакитного неба
хай що б не казали. хай що б я сама не писала
це місто моє. і іншого все ж не треба

пффффф
і знову хотілося битись головою об стіну.
Дарин, извини, что побеспокоил.
я пережила той погляд і вираз обличча.
але це.
наче, справді чужі
і ніколи не були близькими.
та шо б там не було, близькими й залишимось.
а чутно ж, що хоче назвати малою.
як раніше.
а знає, шо вже не може.
через майже три тижні він вирішив зустрітись.
знадобилося більше часу, ніж я очікувала.
але ВІН це зробив.

ні. я не повернусь.
я просто побачу.
зазирну в очі.
і спробую не розплакатись.
хча знаю, шо не втримаюсь.
головне, щоб втримався він.

А й насправді, якщо самій собі не зудіти на вухо,
Що життя - лайно, і нікому ти не потрібна,
Що зима не скінчицця, і сонце померло в хмарах,
Все стає нормально, тепло, затишно і сухо.
Це так просто. Втім, як і все геніальне.

Всі звикають думати, що життя - воно є строкате.
Тільки фішка в тому, що білого в ньому більше.
Чорні полоси - то фігня, ми самі їх малюєм.
Беручи банку чорної краски, не бажаючи бачити інші.
А обмежень нема. То ж хто не дає вибирати?

Настроение сейчас - О=)

до мене повернувся той стан, коли живеш від вихідних до вихідних.
це дивне, навіть, дивнувате піднесення.
близьке до неадекватності.
коли радієш навіть цьому сірому дощу серед бруду.
і з посмішкую крокуєш чистими кедами по брудних калюжах,
наспівуючи Другу ріку.
чудовий стан.
наче от-от крізь сіре простирадло хмар голками пробьються сонячні промені.
завтра.
хочу сонячного ранку.
і ландишів.
яких за 2 роки так і не дочекалась..)

Настроение сейчас - хочу тепла

знову.
знову моя дурна потреба тепла.
кожного разу, коли мене щось засмучує, вона виникає.
і трапляється це саме в той момент, коли одна.
в такі моменти відчуваю себе маленькою.
беззахисною.
дуже рідко приходить це почуття.
і дуже важко в такі моменти бути самій.

свого тепла вистачає на всіх, окрім себе самої.

Настроение сейчас - тему закрито.

ось вона - ця переламна зима..
переламала все, що тільки зуміла..
снігом холодним слова і стежки замела
чого ж тоді плачеш? ти ж саме цього і хотіла!

зимно й незатишно, правда? ніхто ж не казав,
що буде легко. воно просто так не проходить
"только я ждал, что ты скажешь мне это в глаза"
ось воно як, коли в серці контакти відходять.

вітер змітає сніжинки з уламків в руках
їх не збереш і не зклеїш.. а, власне, й не треба
слів забагато.. і все не помістиш в словах..
крапка. а над зимою весняне небо...

от і все..три роки відносин вклалися в одну сторінку..і смску "я всё знал"..
трохи не так, як я очікувала..легше..але все одно важко..
ніяких нових відчуттів..ні свободи..ні порожнечі..поки що нічого..окрім кома в горлі та в грудях..
три роки..
три роки..
цілих три роки..
звичайно, не пройдуть вони так швидко..
розумію, що треба побачитись..хочу побачитись..зазирнути просто в очі..бо так це лишати не можна..
не правильно..
подивимось, що буде зранку..
зара ше важко..хочеться плакати час від часу..
відчуваю себе наволоччу..трохи..менше, ніж очікувала..
але зустрітись треба..пізніше..

ДАРИНА
По Хигиру

Имя Дарина — производное от Дарий — имени персидского царя, жившего в 522—486 г. до н.э. Переводится подобно имени Дарья — победительница.
Дарина — милая, но беспокойная девочка, доставляющая родителям массу хлопот и волнении своими бесконечными простудами и плохим аппетитом. В школе учится неважно, за уроками долго не засиживается — быстро утомляется. Однако, когда дело касается развлечений, — тут Дарина не знает удержу. Позже девочка начинает заниматься спортом — теннисом, плаванием, и проблем со здоровьем у нее нет.
К восемнадцати годам Дарина превращается в очаровательную девушку с превосходной фигурой, которая является предметом ее особенной гордости, умненькую и хитроватую. Она знает себе цену, требовательна и капризна. Дарина ревнива, способна злиться по пустякам, и, когда у этой женщины плохое настроение, лучше ее не трогать. Быть ее близким другом довольно непросто, в отношениях с ней лучше всегда сохранять некоторую дистанцию. С возрастом особенно отчетливо начинает проявляться свойственное Дарине и раньше упрямство — сбить ее с пути дело безнадежное.
Дарина умеет великолепно начать дело, но довести его до конца не всегда хватает способностей. Однако при благоприятных стечениях обстоятельств эта женщина может весьма преуспеть в жизни — благодаря своему обаянию и умению использовать людей, особенно мужской пол, в своих целях.
Дарины экстроверты, живо откликаются на все события мира и любят делиться новостями со своими коллегами. Они искренне хотят помочь другим, особенно заботливы по отношению к старым людям. Коммуникабельны, в обществе приветливы и просты, но лишить их душевного равновесия ничего не стоит.
Наиболее вероятен счастливый брак с Федором, Иваном, Леонидом, Артуром, Ефимом, Егором, Вадимом или Виленом.

невже воно так?

Настроение сейчас - якісь передчуття..

слухаю Coldplay, впиваючись дивакувато-цікавим голосом цієї людини з божевільними очима, пью (за)багато кави, хоча інколи здається, що після наступного ковтка знудить, хочеться курити, але мама..та й тре з цим зав*язувати..
в неділю буде лист..хоча я ще його не написала..а потім буде тиждень шокового (???) стану щастя (?!?!)..
а далі мене не цікавить..головне наважитись та підсунути йому того листа..

часом залишаєшся сам
батареї не гріють мовчать телефони
це місто замело по самі дахи
і зараз має початись якийсь серіал
 
вони приходять до мене ввечері
вони приносять вино вони приводять дівчат
ми вмикаємо світло ми виходим в офлайн
і наші човни понесла одна течія
 
в наших зимових голосах
стільки тепла шо буде на всіх
і якшо я побачу посмішку в натовпі
я точно знатиму шо це хтось із своїх
 
 
 
ми ніколи не вміли прощатись
а хай там як все одно не забувай і дзвони
ти знаєш мені стане легко на серці коли
під моїм вікном два бомжі зобіймуться в танці
 
давай ненадовго залишимось вдвох
поки в кухні співають all my loving' бітлів
я маю все шо хотів
і здається цей світ насправді врятує любов
 
в наших зимових голосах
стільки тепла шо буде на всіх
і якшо я побачу посмішку в натовпі
я точно знатиму шо це хтось із своїх (с)

така близька, своя пісня..дуууууже-дуууууууже подобається..О=)

Стан.Зима
перекрито всі виходи
Щілини забито, зашторено вікна

Стан.Зима
Трохи боляче дихати
Де ж, блін, надибати правильні ліки?

Стан.Зима
Сніг неначе влаштовує
Нам облогу, щоб тихо сиділи в кутках

Стан.Зима
На розмови підштовхує
На дурниці в коментах, нотатках, постах

Стан.Зима
Безкоштовно розкидує
Флаєра з непотрібним порожнім змістом

Стан.Зима
Не дає нам блакитного
І прозорого неба над сонним містом

в цієї зими якесь дивне, цікаве небо..картинка змінюється рівно через день..є два варіанти: сіре, без будь-якого кольору та життя, і ніжно-блакитне світле з прозорим сонячним світлом..
і от сьогодні, як нажаль, прийшла черга сірого неба..а мені б краще було побачити друге..
так буває..бавують дні, коли я радію саме цьому спокійному, тихому сірому небу..але сьогодні..я просто хотіла трохи світла..

Настроение сейчас - покращується..

Оце знову дурня всяка в голову лізе,
Вбиваєш час, намагаючись знайти тіки привід для зустрічи..
Знаходишся в стані постійної кризи..
І лише хочеться жити, радіти, дихати, закидати гачки..

Заритися в складках теплої строкатої ковдри,
Сьорбати чай, поглинаючи сторінки файної книги,
Обірвати зв*язки і пообрізати всі дроти
Й не лякатись дощу, снігу, вітру, січневої криги..

Дочекатись весни, зустріти птахів,
Помчати губитись в густих павутиннях пильних провулків..
Грітись сонцем, відбитим від розігрітих дахів,
Взяти відпустку у стресів, щоб танути від поцілунків..

Настроение сейчас - ріальнє х3

хєхє..
а не даремно я раніше вважала тебе безвольною..не дареееееемно..не даремно я казала, що в тебе бракує сили волі..*якшо вона взагалі є*..нє, вона, мабуть, є..в усіх вона, яка-не-яка, є..але та, що є в тебе, то дууууже мало для тебе зара..та й взагалі..
ти ж навіть найменші рішення з такиииими ваганнями приймаєш..що то жаааах..не кожен так зуміє..
я, звичайно ж, розумію..що то не три місяці, а три роки..але ти ж бачиш, як доводиться мучатися йому..як тебе вже нудить від всих цих думок..одних і тих самих..які цілий день в голові по кругу бігають..нашо так знущатися з себе і з нього?..
*******************************************************************************************************************************************
розумієш, якби був хоч якийсь саме зара привід..бо, знаєш, прийти отак хочаб завтра і в лоба йому випалити з пустого місця "вибач" ми маємо розійтися" то теж буде тупо..і, в той самий час, якщо почати все через якусь дрібницю, то теж буде тупо..це буде виглядати, як "потрібен був привід, щоб розійтися"..а хочця ж нормально..бо, правда ж, не 3 місяці, а три роки..
*******************************************************************************************************************************************
ну от шо ти себе виправдовуєш?! а? ну не починай..я все це прекрасно знаю..ти себе так виправдовувати ше рік зможеш..
ну, припустимо, не рік..трохи менше..а, скажи, от хочецця ж прям завтра прийти і сказати йому все! ну правда ж? шоб уже позбутись цього тягара..
значить так..я тобі даю строк до 14 лютого..*символічно, нє так лі?* якшо ти до цього часу не розгребеш це все, то Я до нього піду, влаштую йому скандал на порожньому місці..і піду, як неадекватна істеричка..тому, тепер це в твоїх інтересах, якщо ти не хочеш зіпсувати про себе його думку, розібратися з цим найближчім часом..
згода? м? ну шо ти мнешся?! згода??!!
*******************************************************************************************************************************************
з..згода..так. з.г.о.д.а.!!