А й насправді, якщо самій собі не зудіти на вухо,
Що життя - лайно, і нікому ти не потрібна,
Що зима не скінчицця, і сонце померло в хмарах,
Все стає нормально, тепло, затишно і сухо.
Це так просто. Втім, як і все геніальне.

Всі звикають думати, що життя - воно є строкате.
Тільки фішка в тому, що білого в ньому більше.
Чорні полоси - то фігня, ми самі їх малюєм.
Беручи банку чорної краски, не бажаючи бачити інші.
А обмежень нема. То ж хто не дає вибирати?