коли щось трапляється випадково, то є найпрекрасніше!!! у світі, у житті, що вимагає раскладу руху всього живого і не живого, списку необхідних справ, речей, людей, невідкладних проблем, доручень, прохань великих і малих......і в оцей механізм вривається щось випадкове...раптове...спочатку людина воює з почуттям вини, потім з власними стереотипо-принципами...потім відкладає вже затертий розклад десь по дорозі до раптовості....і виявляєтся, що зовсім поряд ростуть дерева, трава, з*являються кульбаби, живуть чиїсь почуття (вони таки є і живуть!!!)...біля сусіднього дерева хтось також порушив свій механізм, а сусідньою стежинкою проходить хтось,хто прямує довбаним розкладом і заздрить....але раптовість на те й раптовість, що виникає швидко, проходить яскраво і закінчується ше швидше....і треба знову пхати себе в і так напханий автобус....але різниця в тому,що інші 50 чоловік (можливості автобусу в годину пік неймовірно необмежені)роздратовано наступають один одному на ноги...а людина, що осмілилась на випадковість, стоячи на одній нозі, тримаючи на плечі чийсь пакет із "сельодкою", вислуховуючи скарги на політиків широко посміхається....і все таки життя то є крута штука!)))