Ще не пізнього вечора близько п'ятої пригальмовував перед виїздом на головну Велику Васильківську з бульвару Дружби народів, аж раптом ззаду несподіваний поцілунок у дупу. Став, вихожу з машини - таки жінка прудко вистрибує з темної Мазди. Півбіди. Терпіти не можу, коли чоловіки лізуть з поцілунками. В будь-якому сенсі. Досі з огидою згадую, як чоловічок напідпитку щось з-під мене хотів у маршрутці Тернопіль-Київ. Глупа ніч, пасажири дрімають, а той ніби щось на вухо сказати суне масними губами. Коротше, розглядаємо понівечене ліве крило. Я ввічливо для годиться про обережність на дорозі, а вона мені у відповідь: "Вдарила, але крило не гнула, воно таке й було!". Побійся Бога, вража жінко, ти ж брешеш та ще й мене, старого дипломованого вовка, хочеш вчити фізиці твердих тіл, - кажу, але поки не дуже обурюючись. Заховалась в Мазді з телефонною трубкою, а набалакавшись, запропонувала трохи грошей. Мені сумним здався той факт, що оця шляхова принцеса на мене нікчемного тут має витрачатись, і я вирішив викликати даїшників, щоб по-перше, збитки компенсували страховики, а не вона, а по-друге все ж образливо чути, ніби я в школі погано вчив фізику. Та тільки я розпочав з диспетчером розмову, як принцеса здає задом, об'їжджає мене і вже помахує хвостом з залитої вечірніми ліхтарями далечини. І залишився я один біля блимаючої аварійкою машини, з останньою цигаркою в зубах і невеселими роздумами про те, що геть позабув, як треба розмовляти з жінками, щоб їх не віднаджувати.. Вже скоро мене трохи розважив патруль ДАІ, склали протокола і обіцяли допомогти розшукати чарівну асфальтово-снігову фею

Полтавське пиво – маловідомий скарб в нашій державі. Воно завойовує золоті медалі на міжнародних конкурсах і залишається непізнаним пересічним громадянством, його відкупають знавці і зберігають свої почуття в таємниці ймовірно для того, щоб не утворювались черги (реклами полтавського пива в Полтаві не побачиш, тільки чернігівське). Мабуть не потребує реклами полтавське пиво, як і кожен якісний продукт, про який знають рівно стільки людей, скільки можуть його випити.
[699x525]

багато пива і трохи Полтави

Пропозиція на відвідання Полтави була несподіваною, але з розряду тих, від яких не можна відмовитись, зважаючи на непевний фінансовий стан закатаного в асфальт малого бізнесу з усім моїм бісовим відношенням до останнього, отже наздогнавши темної ночі блимаючий аварійкою «Sprinter», я загорнувся у п'ятигодинне чекання шляхів полтавських. Околиці колишнього губернського центру запістрявіли скромними совковими будинками, тролейбусними дротами і активною передвиборною агітацією на біґбордах. Чорний гумор на чорному тлі соціально-рекламного щита нагадав і безславних земляків, і поганську славу теперішнього полтавського мера Матковського.
[699x525]

далі - полтавське летовище

Мелочи стали какими-то незначительными. И у меня нет проблем с эмоциями - i'm dead inside! (ц).

А вообще у меня насущный вопрос той паре человек, что иногда смотрит тут всякую срань. В своем азиатском трипе я почти не фотографировала. Мне имеет смысл выкладывать какие-нибудь ролики? Потому что я то их уже видела.

 

Пока я каталсо по Гонконгам и Тайландам, я нарциссично самоснимался, оправдывая это скучающей в Москве обезьяной, которой нужно о себе напомнить.

 

20 років тому я відвідував це місце вперше. Добре усвідомлюючи, що повністю нормальних людей не буває, подумки малював свій передостанній притулок, інакше кажучи чистилище. От таким воно мало бути ззовні, ніц не домалюєш.
[700x525]

Читать далее

Кавалок справжнього зимового лісу із характерним правобережним ландшафтом починається з Сирецького парку, де запам'ятковано декілька історичних подій, починаючи з останньої - Куренівського пульпового потопу, після якого і закладений парк в урочищі Бісова Баба, або пізніше іменованого Бабин Яр. Перша згадка — у 1401, коли володарка цієї землі жінка-шинкарка («баба») продала її Домініканському монастирю. У 15 — 17 ст. згадується також як Бісова баба, Шалена баба. Мальовничі глибокі урвища перехоплюють подих на засніжених та скрижанілих краях.
[700x525]

Бабин Яр всесвітньо відомий, як місце кривавого ярмаркування німецьких окупантів у 1941 р. І зараз тут не завжди тиша. Десь унизу чути гомін великого гурту людей, які активно відпочивають, а вище через балку мажорно лаялось під пиво золоте гопництво, під 'їхавши машиною до залишків цвинтарного склепу. Це сьогодні, а тому 67 років все було інакше. «Голих людей шикували невеличкими шеренгами і вели у пролам, спішно видовбаний в урвистій піщаній стіні. Що за нею - не було видно, але звідти долинала стрілянина, і поверталися звідти лише німці та поліцаї за новими бранцями.» (с). По десятку людей, як в черзі до магазину дешевого конфіскату, пропускали до штучної вузенької стежки уздовж піщаної стіни. З протилежного боку працювали кулемети…
[700x525]

Иногда очень хочется закрыть зависшее великолепие графического режима в bash. Подскажите,есть ли горячие сочетания клавиш для этого?Причем не просто свернуть графический режим - а закрыть и запустить заново.

22.10.1918. Засідання ЦК РП (б). З промови В.Леніна: "Якщо втримається при владі Гетьман, то Росія повернеться в кордони Московського князівства 15 століття". Ленін був безперечно розумною людиною, і передбачив головного ворога імперії. Збройне повстання проти гетьманату готувала українська соціалістична демократія, яка будучи політично нездатною, рвалась до влади. Володимир Винниченко змовився з Хаїмом Раковським та Дмитром Мануїльським. Початок кінця Держави був покладений. (у серпні 1918 року Винниченко очолив опозиційний до гетьманського режиму Павла Скоропадського Український національний союз)
Паралелі. Керівники Московської держави і тоді, і зараз були компетентніші у стратегії ведення військової справи, тому і ніхто не закидає, як Московське князівство у середні віки було даровано Івану Калиті милостію монгольського хана, всі вірять, що Україну в різні часи було подаровано по шматках Укоаїні

Добрый вечер всем. У меня вот не получается подключить Инет в ALT Linux. Модем - ZTE ZXDSL831A II, USB - с Linux совместим, т.к. в других дристибутивах пахал. Как человек, пришедшей из Windows, настраивал как нагляднее - через GUI(любимый KDE). Прописал вручную IP и маски в свойствах модема (система 100% распознала его, подключила как вторую сетевуху - eth1), отключил на всякий пожарный неиспользуемую сетевувху (eth0). Затем создал соединение, задал логин и пароль. При попытке соединения система просто не видит никаких соединений! Все пункты подключений в меню от значка сети в системном лотке KDE - "серые", недоступные. Сетевая служба вроде запущена - перезапускал, не помогло. В чем же дело, и как все-таки подключиться к Интернет?

Снігоголовий пан спікер задоволено виголосив, що країна програла, проте косолиця прима спочиває від приємної втоми, вовків в державі небагато, та й ті, що є, лише в неї розуму вчаться. А середній клас у особі особисто мене з обіду стоїть у черзі. Звітує за минулий квартал. Фонд постраждалих від нещасного випадку, мов щур, забився у підвал горбистого дворику на схилах Кловського узвозу. Півтори години можна милуватись засніженими деревами або, як інші, втупити очі в носаки чоботів
[700x525]

Читать далее

Вiдвiдини Полiського краю почались з невеликого мiста Коростишiв, вiдомого католицькою общиною, яка запросила наше товариство послухати польську проповiдь. З уст ксьондза змiст було не розiбрати, одначе зрозумiло, як криваво-важко посувалась полонiзацiя
[700x525]

Читать далее

Дистрибутив Эдгара По

На опушке старого, мрачного, обвитого в таинственно-жесткую
вуаль леса, над которым носились темные облака зловещих испарений и
будто слышался фатальный звук оков, в мистическом ужасе жила Красная
Шапочка.

Дистрибутив Эрнста Хемингуэйя

Мать вошла, она поставила на стол кошелку. В кошелке было молоко,
белый хлеб и яйца.
— Вот, — сказала мать.
— Что? — спросила ее Красная Шапочка.
— Вот это, — сказала мать, — отнесешь своей бабушке.
— Ладно, — сказала Красная Шапочка.
— И смотри в оба, — сказала мать, — Волк.
— Да.
Мать смотрела, как ее дочь, которую все называли Красной Шапочкой,
потому что она всегда ходила в красной шапочке, вышла и, глядя на свою
уходящую дочь, мать подумала, что очень опасно пускать ее одну в лес; и,
кроме того, она подумала, что волк снова стал там появляться; и, подумав
это, она почувствовала, что начинает тревожиться.

Дистрибутив Ги де Мопассана

Волк ее встретил. Он осмотрел ее тем особенным взглядом, который опытный
парижский развратник бросает на провинциальную кокетку, которая все еще
старается выдать себя за невинную. Но он верит в ее невинность не более
ее самой и будто видит уже, как она раздевается, как ее юбки падают одна
за другой и она остается только в рубахе, под которой очерчиваются
сладостные формы ее тела.

Дистрибутив Виктора Гюго

Красная Шапочка задрожала. Она была одна. Она была одна, как иголка в
пустыне, как песчинка среди звезд, как гладиатор среди ядовитых змей,
как сомнабула в печке …

Дистрибутив Джека Лондона

Но она была достойной дочерью своей расы; в ее жилах текла сильная кровь
белых покорителей Севера. Поэтому, и не моргнув глазом, она бросилась на
волка, нанесла ему сокрушительный удар и сразу же подкрепила его одним
классическим апперкотом. Волк в страхе побежал. Она смотрела ему вслед,
улыбаясь своей очаровательной женской улыбкой.

Дистрибутив Ярослава Гашека

— Эх, и что же я наделал? — бормотал Волк. — Одним словом обделался.

Дистрибутив Оноре де Бальзака

Волк достиг домика бабушки и постучал в дверь. Эта дверь была сделана в
середине 17 века неизвестным мастером. Он вырезал ее из модного в то
время канадского дуба, придал ей классическую форму и повесил ее на
железные петли, которые в свое время, может быть, и были хороши, но
ужасно сейчас скрипели. На двери не было никаких орнаментов и узоров,
только в правом нижнем углу виднелась одна царапина, о которой говорили,
что ее сделал собственной шпорой Селестен де Шавард — фаворит Марии
Антуанетты и двоюродный брат по материнской линии бабушкиного дедушки
Красной Шапочки. В остальном же дверь была обыкновенной, и поэтому не
следует останавливаться на ней более подробно.

Дистрибутив Оскар Уайльда

Волк. Извините, вы не знаете моего имени, но …
Бабушка. О, не имеет значения. В современном обществе добрым именем
пользуется тот, кто его не имеет. Чем могу служить?
Волк. Видите ли … Очень сожалею, но я пришел, чтобы вас съесть.
Бабушка. Как это мило. Вы очень остроумный джентльмен.
Волк. Но я говорю серьезно.
Бабушка. И это придает особый блеск вашему остроумию.
Волк. Я рад, что вы не относитесь серьезно к факту, который я только что
вам сообщил.
Бабушка. Нынче относиться серьезно к серьезным вещам — это проявление
дурного вкуса.
Волк. А к чему мы должны относиться серьезно?
Бабушка. Разумеется к глупостям. Но вы невыносимы.
Волк. Когда же Волк бывает несносным?
Бабушка. Когда надоедает вопросами.
Волк. А женщина?
Бабушка. Когда никто не может поставить ее на место.
Волк. Вы очень строги к себе.
Бабушка. Рассчитываю на вашу скромность.
Волк. Можете верить. Я не скажу никому ни слова (съедает ее).
Бабушка. (из брюха Волка). Жалко, что вы поспешили. Я только что
собиралась рассказать вам одну поучительную историю.

Дистрибутив Эриха Мария Ремарка.

Иди ко мне, — сказал Волк.
Красная Шапочка налила две рюмки коньяку и села к нему на кровать. Они
вдыхали знакомый аромат коньяка. В этом коньяке была тоска и усталость -
тоска и усталость гаснущих сумерек. Коньяк был самой жизнью.
— Конечно, — сказала она. — Нам не на что надеяться. У меня нет
будущего.
Волк молчал. Он был с ней согласен.

Дистрибутив Габриэль Гарсия Маркеса

Пройдет много лет, и Волк, стоя у стены в ожидании расстрела, вспомнит
тот далекий вечер когда Бабушка съела столько мышьяка с тортом, сколько
хватило бы, чтобы истребить уйму крыс. Но она как ни в чем не бывало
терзала рояль и пела до полуночи. Через две недели Волк и Красная
Шапочка попытались взорвать шатер несносной старухи. Они с замиранием
сердца смотрели, как по шнуру к детонатору полз синий огонек. Они оба
заткнули уши, но зря, потому что не было никакого грохота. Когда Красная
Шапочка осмелилась войти внутрь, в надежде обнаружить мертвую Бабушку,
она увидела, что жизни в ней хоть отбавляй: старуха в изорванной
клочьями рубахе и обгорелом парике носилась туда-сюда, забивая огонь
одеялом.


Дистрибутив Татьяна Толстая

Вот радость-то какая, Читать далее...

Я люблю тишу
а ті, що навколо, її зневажають,
не звертають уваги на знущання над нею
електронний зойк телефонної трубки
ниций стогін конаючого акумулятора
ріже її тіло на тоненькі скиби
і їх гострі краї
по-звірячому кривавлять мої вуха
я не народився глухим
і в деякі хвилини воно заважає мені.
Кохана чорношорста дитина
не розуміє моєї таємної любові
як і всі, вона гадає, що моя любов лише для неї
і я підтверджую хибні думки,
з'являючись розлюченою примарою
на крик самоти і нудьги,
настільки непривабливий,
що від нього понівечений дах
негайно готовий відплисти в далеку дорогу
Я ненавиджу тих, хто нівечить
моє улюблене середовище існування
я ненавиджу хамів


Я люблю размаўляць з цiшынёй. Такое ўражанне, што толькi яна мяне разумее. Лепш за ўсё, калi побач нiкога няма, толькi я, цемра i яна. Бывае, адзiнота давiць, але я яе кахаю. Не хачу iсцi далей. Не хачу заўтра. (c) - цитата з закритого запису

Господа, не подскажете, как отключить запись в .xserver-errors, что лежит в домашней папке? Мне туда система сбрасывает столько всяких логов, что файл разрастается до огромных размеров, пока место на диске не кончится. Также бывают случаи, когда файл размером под сто гигов, а в нем ни строчки нет :-\
Что делать?

Чи чуєш голоси своїх смертей
як навздогін голосять і кричать
мов сотні ненароджених дітей
і тисячі нездійснених зачать

а їх луна мов сука скавучить
на болісному владному шнурі
спини свій хід і озирнись на мить
о цій вируючій в тобі порі

хто ти з обличчям прикрим наче дощ
чому вуста і очі як трава
із випадковим усміхом розтрощ
своїм мовчанням всі чужі слова
(Микола Леонович)

Щира до людей і нежадібна наша нова комуністична партія. Щодня я дістаю з поштової скрині свіженький номер "Київського вісника". Стрів якось вусатого дідька-листоношу та просив його не засмічувати мені скриню, але той забув, хрін з ним, збираю, іхатиму в село, піч треба чимось розтоплювати. Та й спостерігаю, як брехнею комуністи здобувають собі бали народної підтримки. Ось знайшли собі аж у Канаді власного щироукраїнського історика, напівполяка Віктора Поліщука. Авторка статті "УПА.Друга правда" Майя Лєнская з великою любов’ю посилається на злиденного "патріота", який у першій за рівнем життя країні світу недоїдає, але видає "другу правду", яку повинні знати ми.
Читать далее

Что-то странное случилось с моей переключалкой в кедах. Всегда пользовал "кхкб" - нареканий не было. Но вот на днях перестало работать.
Нет, оно, конечно, раскладку-то переключает, но как! Раскладку можно теперь изменить только один раз для каждого приложения, причем непосредственно перед запуском. В процессе работы "переключение" никакого эффекта не производит.

К примеру, сейчас, чтобы писать вам на русском, я закрыл все окна, переключил раскладку на русскую, запустил огнелиса - и теперь пишу только по-русски. Если я захочу переключить раскладку, то мне понадобится закрыть это приложение, переключить раскладку на другую, запустить приложение заново...

Вот такой вот экзотический косяк... Что делать? Готовить стену и яд?...

Дистр - кубунта , кде3.5.10

Уздовж вузенької Мізунки з долини в напрямок гір неквапливо суне карпатський трамвай, обминаючи мальовничі газдівства, ласкаву худібку (одній корові я сподобався, і вона мене лизнула), поодиноких коників. Райська насолода, легенький вітерець, ще й дерева дають гілками ляпасів.
[699x525]

Читать далее

Вчора відбулось свято з приводу виповнення незбагненної сили років нашій шановано-коханій колезі, названій матері усього різнокольорового товариста, що зібралось у напівтемній залі кав’ярні "Нота"
[700x525]

Читать далее

Всем привет!
Кто-нибудь сталкивался с такой бодягой в Midnight Commander (см. картину)?
Кириллица отображается, но не полностью. Какие-то символы не кажет (наверное которые подчёркнуты и/или цветом выделены). И отсутствует выравнивание текста.
В настройках штатно пытался и разные (более-менее подходящие) кодировки ставить и флажок 8 бит и не 8 бит - всё одно. Может, какие-то "хирургические" методы нужны?
В консоли с кириллицей всё ОК.
Дистр Mandriva2008 (интересно, что MC не было и нет среди "стандартных" установочных пакетов в менеджере пакетов)
Может кто сталкивался с таким? Или кто что конструктивного посоветует?
[512x372]