[220x264]
Фракція Червоної Армії - сумна сторінка в історії повоєнної Німеччини. Які були підстави виникнення ліворадикальної терористичної організації в досить заможній країні? На це питання спробує відповісти DW.
Бурхливі 60-роки - час хіппі, рок-н-ролу, студентських протестів. Війдійшов у минуле поділ Західної Німеччини на окупаційні зони й пов`язані з цим політичні обмеження. Від надміру свободи в декого з молодих людей тоді паморочилася голова. Навіть на теренах Радянського Союзу панувала політична `відлига`. Надпопулярною групою на Заході тоді були `Ролінґ Стоунз`.

трек

`Настав час для вуличних боїв`, - стверджували кумири тодішньої молоді у своїй знаменитій пісні 1968 року Streеt Fighting Man. Заклик до революції читався й у творах шанованих молоддю філософів-екзистенціалістів Альбера Камю та Жана-Поля Сартра. І хто тоді особливо вдавався в роздуми про те, що під `вуличними боями` `стоуни` мали на увазі рок-н-рол. А `революція` в творах Камю й Сартра не мала нічого спільного з насильством, адже йшлося лише про інтелектуальний бунт. Молоді максималісти лише утверджувалися в думці, що держава таки обмежує їхню волю, тож треба йти в підпілля, до партизанської боротьби.

Трек

В Італії зароджуютьсмя знамениті `Червоні бригади`. Причини їхнього створення можна зрозуміти: на Апенінському півострові тоді лютувала соціально-економічна криза. Складніше знайти підстави для створення підпільних ліворадикальних організацій у Німеччині, яка повставши з руїн, поступово входила в еру економічного розквіту. Розповідає Діана Дуцик:
`Усе починалося в бурхливі шістдесяті разом зі студентськими протестами, активізацією `нових лівих`, або як тоді ще говорили, поширенням `червоної чуми`. Демонстрації набули політичного характеру після того, як 2 червня 1967 року від кулі поліцейского в Берліні загинув студент. Тоді молода, вродлива, ще нікому невідома Гудрун Енслін - активістка RAF (`Фракції Червоної Армії` - ліворадикальної терористичної організації) закликала своїх ровесників до насилля. `Ця фашистська держава збирається нас знищити. Насилля можна припинити тільки насиллям. Це покоління, що створило Освенцім. З ним не можна говорити по-людськи`, - переконувала вона своїх ровесників. Саме така риторика була характерною для членів `Фракції Червоної Армії`. Ця організація своє народження у 1968 році відсвяткувала першим терористичним актом у `столиці капіталу`. Так німецькі терористи називали Франкфурт-на-Майні. Там вони підірвали один із універмагів. Засновниками RAF були відомі діячі ліворадикального руху Горст Малер та Ульріка Майнгоф, а також учасники багатьох акцій протесту, члени ліворадикальної організації `Комуна №1` Гудрун Енслін та Андреас Баадер`.
`З лакеями капіталізму не розмовляють, у них стріляють!`, - заявляв Горст Малер. `Людина та історія творяться самопожертвою та вбивством!`, - переконував Баадер. Сп`янілі від революційної романтики молоді люди не хотіли усвідолювати жахливу суть таких заяв, їм дуже кортіло реалізувати їх на практиці. Й вони вирішили з цим не зволікати:
`Протягом двох років `Група Баадер - Майнгоф` здійснювала напади на чиновників, поліцейських, підприємців, військових; грабувала банки, магазини, крала автомобілі та зброю. Пограбування Bank fьr Industrie und Handel дозволило її членам здійснити поїздку на Близький Схід і пройти тренування у таборі палестинських терористів. Після повернення до Німеччини організація нараховувала 30 осіб і була повністю готовою до терористичної діяльності. У 1970 році тільки в Західному Берліні було здійснено 80 підпалів та підривів банків, магазинів, складів, казарм, установ бундесверу та НАТО. RAF здійснює операції в Дюссельдорфі, Кельні, Глодбаху, Ессені, Мюнхені, Франкфурті. Плани нападу розробляються місцевими прихильниками `червоноармійців`, яких було досить багато. В 1971 році RAF провела 555 акцій, заволодівши двома мільйонами марок. Згодом, після посилення антитерористичних заходів, рафівці розгортають антиполіцейський терор`.
Німецька влада спершу розгубилася від такої зухвалості, але згодом терористам було оголошено рішучий бій. Жодного діалогу з представниками RAF, жодних поблажок. На тлі загрози безпеці громадян, громадському порядку і демократії тодішній канцлер Гельмут Шмідт обирає щодо червоноармійців найжорсткішу лінію:
`Вести переговори із вбивцями? Щоб таке собі уявити треба бути щонайменше божевільним. Держава - чи це є органи федерації, земель, міст - повинна з усією твердістю дати гідну відповідь терористам`.
Спершу така тверда позиція німецького уряду виявилася доволі ефективною. Масштабні облави проведені поліцією приносять свої результати:
`Поліція тоді вдалася до безпрецедентних заходів. В антитерористичній операції було задіяно 150 тисяч агентів. Тільки у Франкфурті знаходилося 15 тисяч. Распе, Баадера та Майнса все-таки заарештовують у квітні 1972 року. Згодом за ґрати потрапляють і Енслін та Майнгоф. У вересні 1974 року починається гучний процес над `головним практиком RAF` Гольґером Майнсом. Через три дні його однодумці розпочинають голодування у в`язниці, яке триває майже п`ять місяців. Майнс помирає від виснаження. Помстою `за Майнса` стало вбивство в Західному Берліні голови судової палати Понтера фон Дренкмана. Ті `червоноармійці`, які залишалися ще на волі, проводять низку вбивст та викрадень відомих чиновників, бізнесменів та політиків.
Тож RAF змінює свою тактику, діє вже не так зухвало. Кожна операція досконало продумується. Поліції щораразу складніше натрапити на слід терористів. Бзнесмени, політики, урядовці намагаються захистити себе з допомогою охоронців, сигналізацій, найрізноманітніших заходів безпеки. Але це не перешкодило `червоноармійцям` здійснити 1977 року свою найвідомішу операцію із захопленням заручника:
`У 1977 році бойовики RAF викрадають президента Спілки роботодавців Ганса Мартіна Шляйєра. В обмін на його життя терористи вимагали звільнити лідерів `Фракції Червоної Армії`. Але 18 жовтня 1977 року Баадер, Енслі та Распе кінчають життя самогубством у своїх тюремних камерах. У відповідь `рафівці` вбивають Шляйєра. Це вбивство стало поштовхом для проведення поліцією низки операцій, які отримали назву `німецька осінь`. Наступ правоохоронців виявився ефективним, структуру RAF було в принципі знищено`.
Справді, правоохоронним органам вдалося зламати хребет терористичної організації. Але чи легше стало від цього тим, хто втратив своїх рідних та близьких? Цього тижня у 25 річницю трагедії Німеччина згадувала про невинно полеглих від рук терористів. До родичів жертв звернувся федеральний президент Йоганес Рау:
`Сьогодні ми згадуємо всіх загиблих у глибокій печалі. Ми кажемо їхнім близьким, чий біль не вгамувався протягом чверті століття: ваші страждання не забуті. Німеччина не забула цих жертв. А нині ми повинні зі всією рішучістю кинути глобальний виклик терору, який ще тоді спричинив стілльки страждань. Я однозначно переконаний, що насилля не може бути засобом політичної суперечки`.
Із засудженням насильства виступив на траурній церемонії і голова Німецької Конференції Єписконів кардинал Карл Леман. У своїй промові він наголосив:
`Великою помилкою було вірити в те, що насиллям можна чогось досягнути. Адже воно лише руйнує`.
Нині історики визнають, що появі лівого тероризму в Німеччині сприяв надмірний консерватизм суспільства 60-х років, неготвність політиків та можновладців адекватно реагувати на об`єктивні політичні процеси. Ще однією причиною була занадто активна антикомуністична пропаганда. Молодь, котра всяку пропаганду від влади сприймала з недовірою, лише утверджувалася в думці, що комуністична ідея - це те, чого їй бракує в цьому заскорузлому світі. Її манив заборонений плід комунізму. А основою комунізму є революційна боротьба.
Лише з падінням Берлінського муру й після остаточного банкрутства комуністичних ідей ліворадикальні організації втратили ідеологічну базу. У 90-х роках про RAF починають потроху забувати. Згадка про рафівців з`явилася лише 1998 року, коли в кілька редакцій німецьких газет надійшли листи нібито від RAF, де члени організації оголосили про її розпуск.
`Пройшло чверть віку з того дня, коли троє терористів скінчили життя самогубством. Зараз за ґратами перебувають ще п`ять членів Фракції червоної армії. Федеральний президент Йоганес Рау виключив можливість помилування цих п`яти. Хоча в лютому Рау помилував Адельгайда Шульца, який був причетний до вбивства Ганса Шляйєра та банкіра Юрґена Понто. Президент наголосив на тому, що позиція уряду в часи `німецької осені` була правильною. Трагічні події 70-х немлжна забути сьогодні, коли світ бореться з тероризмом. Режисер Кріфстофер Рот спробував відтворити атмосферу того часу в кінодрамі `Баадер`, а шеф-редактор журналу `Шпіґель` Штефан Ауст - у двох книгах: `Група Баадера-Майнгофа` (Der Baader-Meinhof-Komplex) та `Пташка-приманка` (Der Lockvogel).
Історія RAF зайвий раз підтвердила ту істину, що тероризму ніколи в світі не вдавалося отримати перемогу й досягнути своєї мети. Сьогодні ультраліві не вдаються до насильства. Вони змінюють тактику, надаючи перевагу мирним ініціативам.

Любомир Петренко, Діана Дуцик
27/10/2002