Про старе, місцями добре і вічно актуальне.
Політ над гніздом зозулі. Сама назва ірреальна, бо зозуля не має власного гнізда. Образ зозулі бачиться у людському соціумі, великому світі безжальних людей, над якими невелика купка чужих пташенят пролетіла шкільним автобусом і рибальським катером, подивилась згори на велетенський зоопарк і повернулась назад. Колись когось з них брутально виштовхнули, а хтось добровільно покинув гніздо, не витримавши стусанів людського презирства. Хоч і деякі може й були того варті, суперечливе припущення. Тільки дружба «поза зозулиним гніздом» теж ірреальна і пахне смертю. А смерть докінчує те, що спробуване та не подолане життям. До сестри Ретчет ніякої відрази, вона нічим не гірша за інших. Герою Ніколсона і співпереживаєш, і пишаєшся ним, і гірко співчуваєш, що ірреальні дружні почуття виявились незрозумілими йому, і він не все передбачив. По десять балів Джеку і Мілошу Форману, решті по дев'ять з половиною.
