Два автори з вересневої книговидавничої виставки «Медвін». Першу узяв сам, другу відрекомендувала товаришка по літературі Вербава, за віком майже дитина, але незагублена, навпаки, впевнена у власних зацікавленнях, з узагальненим вселенсько-містичним світоглядом і філософією, схильною до відстороненої від місця дії практики. Її автор маріанна кияновська. Нам, старим, ностальгуючим за спалахами любові до життя, до іскор свята в буденному, важко відірвати душу від тіла та злетіти за марою фантастичного уявлення небуденної авторки, ось тому нитка подій рветься, нашарування химерних думок нагадує перегони важких дощових хмар, які невідомо де і коли мають вибухнути водою, на яку чекаєш, як на щасливий кінець. Проте він випадає. Перегорнута остання сторінка, а дощу не було. Теплий двір Марії Вайно немальований не скрізь тепло, та від його мешканців чекаєш не саме тепла, а справдешньості думок і вчинків. Вони не марять, вони спершу мріють, а далі просто живуть. І це мені зрозуміло.
[550x387]