ПРО БЕЗВИХІДЬ І НІСЕНІТНЕЦІ ЯКІ ІНОДІ ВСЕ ЩЕ ВІДВІДУЮТЬ МЕНЕ

темрява закутала своїм покривалом
важко зітхати і дихати нам
нібито десь над гірським перевалом
м"яко поринули в холодний туман

я піднімаю свинцеві повіки
серед дрімучого лісу кричу
нам не знайти від кохання тут ліки
вони ген в небесах і я вже лечу

птахою стану полину під хмари
там наберуся блаженства й пісень
там я зречуся земної примари
там я зустріну і сонце і день

поряд з тобою закрию знов очі
ти ще у снах а мені час іти
так я не хочу холодної ночі
покинуть цю гавань і геть попливти

з тобою так гарно так тепло так зручно
а там знову чекає ніщо
тут все вдається так легко і влучно
там знову туман обіймає мене і його

ти поряд я знаю без тебе пропав
ти зараз зі мною тебе я кохав
але ті тумани ті наші примари
малюють нові нам з тобою кошмари

їх безліч і мій тихий цілунок
надмірно вульгарно псує той дарунок
що ти готувала плекала в собі
пробач я заплутався вже досить мені

благаю полишити нікчемні простори
мені мало потрібно - лиш вітер і гори
я хочу прокинутись і більш не брехати
але ти лиш у снах і я продовжую спати

потрібна як кисень як сонячний світ
без тебе зав"яну як вранішній цвіт
цього вже достатньо щоб вчиняти дурниці
тому не дивуйся зі своєї дзвіниці

обіймаю руками тримаю лиш мить
але того досить і серце болить
ще сильніше сьогодні ніж вчора повір
ти для мене єдина серед безлічі зір

в тобі загубився упав на коліна
укрився я тінню з цупкого сатина
тобі ці молитви тобі ці дарунки
тобі ці безглузді на стінах малюнки

для тебе і місяць і зорі і сонце і вітер
я їх підкорив за допомогою літер
я їх надихнув і примусив служити
для того лиш щоб тобі догодити

але я не буду тікати чим раз
сьогодні ти поряд але я вже пас
ти знаєш я другом лишуся
лиш дай но вві сні останій раз дотягнуся...