В колонках играет - MARYLIN MANSON - GREAT BIG WHYTE WORLD
Настроение сейчас - GET YOUR GUN!!!

GREAT BIG WHITE WORLD
In space the stars are no nearer
They just glitter like a morgue
And I dreamed I was a spaceman
Burned like a moth in a flame
And our world was so fucking gone

But I'm not attached to your world
Nothing heals and nothing grows

Because it's a great big white world
And we are drained of our colors
We used to love ourselves,
We used to love one another
All my stitches itch
My prescriptions low, I wish you
Were queen
Just for today
In a world so white what else could I say?

And hell was so cold
All the vases are so broken
And the roses tear our hands all open
Mother mary miscarry
But we pray just like insects
The world is so ugly now

Because it's a great big white world
And we are drained of our colors
We used to love ourselves,
We used to love one another
All my stitches itch
My prescriptions low, I wish you
Were queen
Just for today
In a world so white what else could I say?

В колонках играет - колонки забрал у кравы и с 72 Вт орет LP!!!
Настроение сейчас - был бы я тут если бы настроение было хорошее?!

кольори

білий колір то чистота
як і ти незаймана
ніким не змарнована
ніким не сплюндрована

синій колір то небо
воно має все що треба
сповнене промінням і дощем
без турбот без проблем

червоний колір то кров
породжує і нещадно вбиває любов
запалює серце одягає кайдани
зкликає і розпускає майдани

чорний колір то теплі ночі
нічого не бачать обмануті очі
нічого не чують закриті вуха
ніхто не відчинить ніхто не постука

зелений колір то море
байдуже у ньому плаває горе
байдуже у ньому оселилося щастя
найбільша радість найбільше напастя

коричневий колір то твоє волосся
з ним грає вітер куйовдить колосся
цілує у щоки і обніма
всі свої пісні для тебе співа

жовтий колір то сонячний світ
воно старше за нас на тисячі літ
воно світило вдень і ховало вночі
воно не чує тебе як не кричи

В колонках играет - oomph! -- Nichts und oomph! -- dein weg
Настроение сейчас - nicht schlecht

тезы....


1.быть пошлым и наглым легче нежели скромным и романтичным
2.прятаться в детстве -- легко и не принужденно но иногда вены не выдерживают прикосновения бритвы
3.ныть без причины признак сексуальной неудовлетворенности или больной психики
4.даниэль гарсия маркес эгоист
5.у меня есть голова но вот вопрос а она одна???
6.ты думаешь сердцем или головой? -- сердцем! -- а чем кровь качаешь?
7.иногда нужно потерпеть чтобы не обрызгаться!


все бред вышел!

з.ы. спокойной ночи!

В колонках играет - LP--One Step Closer
Настроение сейчас - One Step Closer!

the need to live in silent tomb someday will come
and all the things you have will burn under the sun
noone will have the chance to stay
and nothing's left exept the pray
there is no escape and no way out
this is the end for our crowd
the clown show will be over soon
and the earth is free just like the moon
the digger won't escape the fate
there's his own open gate
and everyone from nameless mass
will find the rest under the grass!

я стоял на краю и хотел сорваться
моя жизнь не стоит и гроша
ничего не держало, я мог и остаться
но так прекрасна была высота

она понимала, она обнимала
так нежно и туго меня зажимала
не мог отойти не мог пошатнуться
а как хотелось сейчас проснуться

опять в жизнь с головой окунуться
смириться забыть увернуться
я должен шагнуть приблизиться к краю
об этом не спорят - лишь теперь понимаю

ветер приятно гладит лицо
целует глаза, пьянит как вино
лететь мне не долго - мала высота
остался удар! все теперь ты одна...

В колонках играет - перфоратор
Настроение сейчас - я єтого соседа убью! ей богу!!!!

тихо поряд дим злітає розум путає мені
все навколо розмиває і я живу в якомусь сні
тут немає заборони тут здійсняться мрії всі
і я бачу кров на скроні там ти всміхаєшся мені
слова не хочу розуміти не можу встати із колін
і відчуваю я навколо лиш дим і дим і дим
він входить в мене розтікається й кричить
а я лежу поряд з тобою в таку тривожну і жадану мить
ми втрачаєм рівновагу відчуття і часу плин
і все що бачу перед собою це ти і дим і дим і дим
вже серце битися не хоче думки не слухають мене
як привид без душі тіла крізь ковдру обійму тебе
і раптом чую запах моря я відчуваю свіжість й біль
я бачу ясні в небі зорі я чую вітер звідусіль
він наповня мої вітрила і знову я вже при собі
немає сил сказати хто я і лиш стікають сльози по щоці
нема нікого поряд мене серед пустелі я один
і все що бачив я до цього у мене забирає дим
злітає в небо навіжений і радо руки простяга
втрачаю образ твій у серці і полонить його нудьга
тепер я сам і вже нічого не плута роздуми мої
я знаю то були лиш мрії мальовані дурманом уночі
але не можу я збагнути не можу втратить відчуття
що ти була десь поряд мене що ти й дала нове життя
я відчуваю смак цілунку я знаю зараз щезне він
і проклинаю свою слабкість і проклинаю ніжний дим
він не дав мені спокою лиш нагадав мої страхи
я буду поряд із тобою тепер я знаю куди іти

В колонках играет - Marylin Manson - The Fight Song & КиШ - Соловьи
Настроение сейчас - Лучше не бывает! Только что застрелился и теперь все в порядке!

я був там де небо і земля єдині
я був там де вода обійма і цілує небо синє
я бачив сонце, криваве марево підлості
я бачив хіть я поклявся їй у вірності

біль і огида сповнювали душу
не можу згадати ту єресь та мушу
ніколи не був так близько від правди
ніколи не здогадувався а мав би

я бачив світ крізь рожеві окуляри
а тепер сил не маю йти далі
не страшно а просто обридло
з кожним кроком пірнати все глибше у бидло

так радо зустрічалася колись весна
тепер взірцем розпусти стає і вона
тьмяніє втрачає свої кольори
о боже дай мені сили втікти

невже то є істина і сенс буття
невже немає кращого для нас життя
ти створюєш іграшки і руйнуєш долі
навіщо ти ховаєш шляхи до волі

нам мало смерті мало реальності?
всі діяння наші мають смак суїцидальності
безвихідь і марнотратство їх крики у темряві ночі
вбивають нашу совість видирають нам очі

що ти бачиш коли дивишся у небо
що ти відчуваєш коли я біля тебе
що таке дружба де взяти кохання
немає вже нічого попереду окрім страждання

сьогодні там а завтра тут
де знайдеш притулок де тебе приймуть
чи той хто поряд підставить плече
чи ти відчуваєш як в тобі кров ще тече

дай мені іншу матеріальну мрію
дай мені!!! не бачиш я вже дурію
мій розум втрачає ясність
дай мені ліки від слова сучасність

я хворий ти хвора і він і вона
і з призирством плює нам в обличчя зима
що тобі потрібно окрім насолоди
немає більше у тебе свободи

ти стоїш на колінах у кайдани закутий
не маєш нічого і від того ти лютий
тебе обманом поглинуло рабство
вітаю ти прийнятий у дурників братство

це кінець нам вже не врятуватися
навіщо ж кричати навіщо старатися
ніхто не хоче тікати від обману
легше жити серед п"янкого туману

ось мої руки і моє серце
чи може краще підійде Адама реберце?
це матеріали для нових майстрів
як добре що на шляху своєму я їх зустрів

тепер я знаю що на мене чекає
тепер я не той що марно блукає
я знаю що нема в мені нічого
навіщо тоді жити скажи для чого?

Снам посвещается…
*приблизительный образ героя
Сцена 1
Надпись на экране – лето 2004 года, Берлин.
Девушка лет 20-25 ( Рене Зельвегер)* выходит из магазина модной одежды неся в руках огромное количество покупок. На фоне играет быстрая, но не очень навящивая легкомысленная музыка. Девушка начинает разговор по не вовремя зазвонившему мобильнику. Слов и звуков мира еще не слышно из-за музыки но по виду ее лица можно понять что разговор ей явно не приятен. Она забывает про количество сумок в руках и пытается жестикулировать. В это время она не прекращает идти и разворачиваясь задом к встречному движению выходит на дорогу. Удар приходится не сильным, но ее порядочно подбросило. Музыка исчезает слышны только звуки подъезжающей скорой. Картинка сменяется названием фильма. Затем из тишины вырастает гул рвущихся снарядов со временем видно поля боя. Надпись – лето 1914 центральная Европа. Камера акцентируется на молодом человеке ( Энтони Броуди)* в военной форме. Он старается попасть на поле боя но совсем рядом взрывается снаряд. Время замирает он медленно падает под режущий слух свист. Тьма.


Сцена 2
Она открывает глаза и видит вокруг палату больницы. Спокойно поднимается и смотрит на экран кардиограммы. Там прямая линия. Без эмоций она выходит в коридор. Он тоже открывает глаза. На шее виден шрам из трех параллельных линий. Вокруг обычная обстановка полевого госпиталя времен первой мировой. Он тоже поднимается и подходит к двери. Открывая ее он попадает в тот же коридор, что и девушка. Резкая смена обстановки совсем его не тревожит. Он как будто знает что он не дома. Из соседней палаты напротив на него смотрит странно одетая девушка и улыбается.
- где я? - Спрашивает он. Почему-то уверенный в том что она знает.
- не имею ни малейшего представления.
- это госпиталь для военнослужащих? Меня должно быть ранило. Я помню свист вокруг.
- ты о чем? Скорее всего это городская Берлинская больница. Странно что в таком большом коридоре только три двери и сестры за стойкой нет.
- пойдем посмотрим что тут происходи... Какая какая больница?
Он уже начал было идти но резко остановился и растеряно посмотрел на нее. Она же не прекращала движения и просто ответила: - в берлинской, городской.
- но это невозможно! Я же был в Польше! Там был бой.
В это время она открывает дверь и все вокруг меняется. Они одеты в простую современную одежду . Больницы как и не бывало. Они стоят посреди парка. Огромного зеленого парка. На встречу движется всадник в доспехах на коне а над его головой пролетает так не к месту самолет.
- не стойте на дороге! Это оживленная магистраль – шелковый путь!
Рыцарь уезжает. Девушка берет под руку парня и ведет к ближайшей скамейке. Они опускаются на нее.
- мне нравятся эти деревья вокруг. Они мудрые.
- почему ты так думаешь?
- не думаю. Знаю точно они видели многое и знают больше кого либо.
- странно у меня тоже такое ощущенье. Нет не про их знания. Про то что они видели многое.
Разговор утихает и они остаются в тишине. Солнце быстро опускается за горизонт но не темнеет. Свет просто становится мягче и приятнее.
Картинка ускоряется они по очереди встают и расходятся в разные стороны. Она возвращается через некоторое время но лавочка пуста. Не решаясь остаться она уходит. Появляется он. Проходит мимо на долго останавливая взгляд на лавочке.
Ясно что прошел не один день. Практически одновременно с разных сторон они подходят к этому месту. На ней все тоже платье а на голове венок из ярко желтых цветов. Останавливаются и смотрят друг на друга. Подходят ближе и садятся рядом.
- я видел своих родителей. Их не стало когда мне было 5 лет. Я просто шел и увидел пару влюбленных. Не знаю почему но я понял что мои папа и мама. Бабушка говорила что они очень любили друг друга.
- я тоже видела кого-то. Но он был сам и очень печален. Он сидел на скамейке недалеко от ручья и бросал камни в воду. Ясно было что он кого-то ждал. Того кого оставил не по своей воле.
- я люблю тебя.
- я знаю.
- где же мы что с нами происходит?
- не знаю. И не хочу знать. Ты нужен мне рядом.
- я буду рядом всегда. Я никогда не уйду.
Встают и уходят держась за руки.


Сцена 3
Сплошной вереницей пролетают дни. В ускоренной съемке видны их общение и веселье. Они играют флиртуют обнимаясь танцуют. Ночи не бывает. Все время день в теплых осенних тонах с приятной позне-весенней погодой и летним солнцем.
Они идут босиком по траве. Она держит его за руку а в другой букет белых роз. Он несет вещи.
- я скоро уйду.
Она ошеломлена. Остановилась и в глазах появляются слезы. она понимает что этого не избежать.
- когда?
- видишь рану? Она убывает с каждым днем. Однажды ее не станет и не станет меня.
- я не хочу…
- я тоже. Но я должен уйти. Это лишь сон а сны имеют привычку заканчиваться.
- нет.
Она начинает плакать и прижимается к нему. Вдруг становится темно но над ними загорается фонарь.
- мне страшно. Я не хочу тебя терять. Я так люблю тебя. Я не хочу…
- не бойся. Твое сердце всегда будет напоминать обо мне. Там мой Читать далее...

ПРО БЕЗВИХІДЬ І НІСЕНІТНЕЦІ ЯКІ ІНОДІ ВСЕ ЩЕ ВІДВІДУЮТЬ МЕНЕ

темрява закутала своїм покривалом
важко зітхати і дихати нам
нібито десь над гірським перевалом
м"яко поринули в холодний туман

я піднімаю свинцеві повіки
серед дрімучого лісу кричу
нам не знайти від кохання тут ліки
вони ген в небесах і я вже лечу

птахою стану полину під хмари
там наберуся блаженства й пісень
там я зречуся земної примари
там я зустріну і сонце і день

поряд з тобою закрию знов очі
ти ще у снах а мені час іти
так я не хочу холодної ночі
покинуть цю гавань і геть попливти

з тобою так гарно так тепло так зручно
а там знову чекає ніщо
тут все вдається так легко і влучно
там знову туман обіймає мене і його

ти поряд я знаю без тебе пропав
ти зараз зі мною тебе я кохав
але ті тумани ті наші примари
малюють нові нам з тобою кошмари

їх безліч і мій тихий цілунок
надмірно вульгарно псує той дарунок
що ти готувала плекала в собі
пробач я заплутався вже досить мені

благаю полишити нікчемні простори
мені мало потрібно - лиш вітер і гори
я хочу прокинутись і більш не брехати
але ти лиш у снах і я продовжую спати

потрібна як кисень як сонячний світ
без тебе зав"яну як вранішній цвіт
цього вже достатньо щоб вчиняти дурниці
тому не дивуйся зі своєї дзвіниці

обіймаю руками тримаю лиш мить
але того досить і серце болить
ще сильніше сьогодні ніж вчора повір
ти для мене єдина серед безлічі зір

в тобі загубився упав на коліна
укрився я тінню з цупкого сатина
тобі ці молитви тобі ці дарунки
тобі ці безглузді на стінах малюнки

для тебе і місяць і зорі і сонце і вітер
я їх підкорив за допомогою літер
я їх надихнув і примусив служити
для того лиш щоб тобі догодити

але я не буду тікати чим раз
сьогодні ти поряд але я вже пас
ти знаєш я другом лишуся
лиш дай но вві сні останій раз дотягнуся...

Just for me and you! if you are reading this you are crazy stupid idiot and realy love secrets of others. some day i'll give you that!!!