Іноді дуже тяжко
Сильною жінкою бути.
Я лягаю в холодне ліжко,
Що було на двох, не забути.

Так, не можу заснути я,
Як пригадую все, що хотіла.
Наші очі, як два вогні.
Наше ніби єдине тіло.

Не потрібні розмови мені.
Я не бачу вже в них змісту.
Обійняв ти мене наче в сні
Мої руки долонями стиснув.

Ось і все. І нічого не треба.
Більше дати ніхто не зможе.
Бути разом – це вже потреба.
Бути разом – це доля Божа.