Геліос

сяє моє сонне
сонце
грають троє грою
в море
після пінить сипло
пісня
тихо сотні тисяч
тиснуть

хоче небо чути
себе
плаче дивно поміж
ребер
пестить пастка психів
пасма
геліоса гасло
гасне

***
немає на світі
страшнішого горя
ніж чути навколо
хвилястеє морє
тих слів-почуттів
виказаних на волі
стадом що знайшло
дірку сходів на гору
до сірого тижня
і жовтого місяця
сховатися може
не вистачить місця
лишайтесь на дворі
лишайтесь у призмі
свого непідкореного
злого тупізму
пишайтесь собою
та цькуйте на долю
вона винувата
у вашому болю

***
пливе поміж небом
і сяйвом
від посмішки сонця
смайлом
залитеє соком
кохання,
загубить значення
вбрання,
шпульнути лиш капцем
в комашку,
летить поміж хмарами
пташка

пливе поміж рибками
рибка
не чути думок її
шибких
і сяйво тепер трішки
інше
в воді його бачити
ліпше
і тиша і спокій
і кайф
летять поміж рибок
в мій лайф

***

Сльози мої залиш собі
Душу мою залиш собі
Серце моє залиш собі
Щастя моє залиш собі
Мої пісні залишай собі
Всі мої сни залишай собі
Всі почуття залишай собі
Моє палке кохання забери...

Залиш тільки погляд свій
Темний та жгучий
Залиш назавжди мене
Вже досить так мучить!
Послухай цю музику
В бездні народжену
Там грає весь всесвіт
Із небом узгоджений
Не треба шукати
Дослівних перекладів
Я знаю вже все,
І ти все зрозумів
...

***

Мені так хочеться, щоб ти мене вибачив...
Хоч я знаю, що це неможливо.
Та раптом почую я, що ти передумав?
Це найбільш для мене важливо...

Я поруч з тобою така дивна й весела
Але я все рідше з тобою
Тому такий настрій в віршах і на стелях
І страх залишитись пустою

***

ТАКІЄ ДЕЛА, БЛЯ, ЛЮБОВ.

Щось дуже часто
Стаэться баста.
Щось дуже криво
Впливає раста.
Щось дуже стрьомно
На все покласти
І тихо вкрасти, всього тебе вкрасти

Щось дуже смішно
Тобі на краї
Щось надто голосно
Там співаєш
Щось надто дешево
Ти граєш
Я твій останній шанс.. навряд піймаєш.

Мені не все одно
Ти чуєш?
Такий сміливий
А гальмуєш
Давай скажи, що ти
Тут кращий
Давай! Мене любити нащо?

Навіщо смси
Слати?
Навіщо з жартів
Посміхатись?
Щось надто кльово
Себе малюєш
А йди ти на хуй... Це все, чого ти потребуєш

***

У ЛІСІ

Полюй на мене.
Це я ховаюсь
У сусідніх кущах.
Возьми гвинтівку.
Бо я наводжу
На мисливців страх.
Затримай дихання.
Тобою вже
Поласувати хочу.
Не смій шуршати.
Враз із-за дерева
На тебе я наскочу.
Дзвони друзякам.
Ти сам не справишся
З таким стрешенним звіром.
А як патякав
Що вельми сильний,
Ти аж сам повірив.
А тут... ********!
Дивная істота.
А тут кохання...
Що-що? Це якась дрімота?
Чи що це?
Ти, знаю, розгубився.
Що за напряги ліві?
Неясні постанови?
Ти ж ще ніколи і нікого
Не любив.
Окрім лиш себе.
А тут наїзди...
Ти, бідолашний, подзвони додому.
На тебе там чекають.
І знають, що герой ти.
Один лиш ти.
А ти, як дурень налякався.
У лісі ти побачив звіра, правду...
І зламався.
І вбити ти його хотів би,
А не можеш.
І ти не знаєш вже,
Що, блядь, його робити.
Вертаєшся додому,
І бачать всі,
Що ти змінився,
Але ти кажеш:
“Все в порядку, мамо,
Я був один,
І ніц я там не бачив”
А полювати більш не підеш.
Потрапив не на ту наживу...
Вибач.