Геліос

сяє моє сонне
сонце
грають троє грою
в море
після пінить сипло
пісня
тихо сотні тисяч
тиснуть

хоче небо чути
себе
плаче дивно поміж
ребер
пестить пастка психів
пасма
геліоса гасло
гасне

***
немає на світі
страшнішого горя
ніж чути навколо
хвилястеє морє
тих слів-почуттів
виказаних на волі
стадом що знайшло
дірку сходів на гору
до сірого тижня
і жовтого місяця
сховатися може
не вистачить місця
лишайтесь на дворі
лишайтесь у призмі
свого непідкореного
злого тупізму
пишайтесь собою
та цькуйте на долю
вона винувата
у вашому болю

***
пливе поміж небом
і сяйвом
від посмішки сонця
смайлом
залитеє соком
кохання,
загубить значення
вбрання,
шпульнути лиш капцем
в комашку,
летить поміж хмарами
пташка

пливе поміж рибками
рибка
не чути думок її
шибких
і сяйво тепер трішки
інше
в воді його бачити
ліпше
і тиша і спокій
і кайф
летять поміж рибок
в мій лайф

***

Сльози мої залиш собі
Душу мою залиш собі
Серце моє залиш собі
Щастя моє залиш собі
Мої пісні залишай собі
Всі мої сни залишай собі
Всі почуття залишай собі
Моє палке кохання забери...

Залиш тільки погляд свій
Темний та жгучий
Залиш назавжди мене
Вже досить так мучить!
Послухай цю музику
В бездні народжену
Там грає весь всесвіт
Із небом узгоджений
Не треба шукати
Дослівних перекладів
Я знаю вже все,
І ти все зрозумів
...

***

Мені так хочеться, щоб ти мене вибачив...
Хоч я знаю, що це неможливо.
Та раптом почую я, що ти передумав?
Це найбільш для мене важливо...

Я поруч з тобою така дивна й весела
Але я все рідше з тобою
Тому такий настрій в віршах і на стелях
І страх залишитись пустою

***

ТАКІЄ ДЕЛА, БЛЯ, ЛЮБОВ.

Щось дуже часто
Стаэться баста.
Щось дуже криво
Впливає раста.
Щось дуже стрьомно
На все покласти
І тихо вкрасти, всього тебе вкрасти

Щось дуже смішно
Тобі на краї
Щось надто голосно
Там співаєш
Щось надто дешево
Ти граєш
Я твій останній шанс.. навряд піймаєш.

Мені не все одно
Ти чуєш?
Такий сміливий
А гальмуєш
Давай скажи, що ти
Тут кращий
Давай! Мене любити нащо?

Навіщо смси
Слати?
Навіщо з жартів
Посміхатись?
Щось надто кльово
Себе малюєш
А йди ти на хуй... Це все, чого ти потребуєш

***

У ЛІСІ

Полюй на мене.
Це я ховаюсь
У сусідніх кущах.
Возьми гвинтівку.
Бо я наводжу
На мисливців страх.
Затримай дихання.
Тобою вже
Поласувати хочу.
Не смій шуршати.
Враз із-за дерева
На тебе я наскочу.
Дзвони друзякам.
Ти сам не справишся
З таким стрешенним звіром.
А як патякав
Що вельми сильний,
Ти аж сам повірив.
А тут... ********!
Дивная істота.
А тут кохання...
Що-що? Це якась дрімота?
Чи що це?
Ти, знаю, розгубився.
Що за напряги ліві?
Неясні постанови?
Ти ж ще ніколи і нікого
Не любив.
Окрім лиш себе.
А тут наїзди...
Ти, бідолашний, подзвони додому.
На тебе там чекають.
І знають, що герой ти.
Один лиш ти.
А ти, як дурень налякався.
У лісі ти побачив звіра, правду...
І зламався.
І вбити ти його хотів би,
А не можеш.
І ти не знаєш вже,
Що, блядь, його робити.
Вертаєшся додому,
І бачать всі,
Що ти змінився,
Але ти кажеш:
“Все в порядку, мамо,
Я був один,
І ніц я там не бачив”
А полювати більш не підеш.
Потрапив не на ту наживу...
Вибач.

Три стиха о любви

Весёлая смена
Ручьёв перед летом
Депрессинга след
Растопится светом
С весной в унисон
Альтернативы нету
И хрусталь на снегу
Отражает рассветы
И дня четырнадцатого
В беспричинное счастье
Оживлённое солнцем
Поверишь ты

***
Я ищу тебя в кремне
И ищу в погоде
И ищу ещё в солнце
Нахожу – ты напротив
И открыли все тайны
Рейн, Дунай и Сена
Всплеск твоих флюидов
Заполнил мои вены
--
Когда я закрываю окна
Знай, что небо полно воды
Оно ждёт, пока ты умолкнешь
Оно жаждет смыть следы

***
… Я вазой стану с мимозами
Я поставлю себя на оконце
Я буду жить твоих взглядов дозами
Я хочу передозировки… и лучей грязного солнца
Я люблю тебя…

***

Без дома, жизни,
без жилья,
Без света, цели,
без тебя
Всего два слова:
«ты свинья»,
Вот нет тебя,
вини себя.
Без мира, мыслей,
без корней,
Без исповеди
нет людей,
Без жалости…

В бесцветных линзах меркнет страх
Я оказалась вдруг в горах,
И с воздухом вдвоём гореть
Не жалко, чтобы вмиг взлететь
И выслушать зловещий ветер,
И им проделанные метры…

Но я лишь плачу, лишь смеюсь,
И с кучей парусов сольюсь…
Врезаюсь в тайну, гром и скалы
Я разбиваю доску… слалом…
Возьмем гитару на привале…
Мы ждем

***
Моя душа – ветер…
Развеяла пепел,
Взлетела, устала,
Упала, пропала.
Она разбежалась
И тучи согнала,
За ними летела
От солнца – боялась,
Боялась остаться,
Сгореть под лучами,
Устала метаться,
Бороться с мечтами,
Искала в сравненьи
Прекрасную душу.
И встретила ветер –
Лишь он боль приглушит…
Мы вместе взлетели,
Слились в одно пламя,
И в танце застыли,
Как греческий камень…

***
Перелистывания хруст
Ветхий грим рассыпется в пыль
В распахнувшиеся двери спуск
Восприятия

Вето оттесняет слова
Звери опресняют моря
Шестёрка убивает не туза
Квинтэссенция

Колорадского не жука
Ядохимикатами смыть
В силу рассуждения река
Три любви Иштар

ИгОлка в стоге сена одна
Комедия из тех, кто глупы
Блуждали хромосомы по дворам
Игры в маскарад…………………………

***
Кривая замедлила кривости угол
Не в кривости счастье
Пролита искра бессловесного сýда
Без скорости худо
Не злишься ли ты на погоду плохую?
Оценишь ли чудо
Заката, метели, цветка или ветра?
Измерь небо в метрах…


Лень интеллигента

Нельзя не восхищаться тобой
Ты – рай, ты пахнешь жухлой листвой
С тобой лишь обрету я покой
С тобою сказка даже застой

Ты мирно в сердце каждого спишь
Ты стелишься над сотнями крыш
С тобою не страшна суета
Не гонит на работу нужда

Я верю, ты спасёшь нас от зла…
И мирно протекут года…
Ведь сладкий полумрак в голове
Легко подчинил нас тебе


Вампир

На моей шее два маленьких следа,
Они от твоих острых зубов,
Наполнил меня ты страхом и бредом,
Обессилил дыханьем стальных облаков.

Ты выпил мою наивную душу
И как ни пыталась я упираться
Будто сладким гипнозом меня ты разрушил
И по миру вампиром я стала скитаться

И вдруг стало вокруг настолько светло,
Что я закрыла глаза от боли,
Я на ощупь шла по следам котов,
И забыла про силу воли.

Я себе обещала, что это пройдёт всё,
На всех обижалась, хотела вернуться.
Но теперь это глупо – на кого-либо дуться,
Ведь тебе я хочу поскорей улыбнуться.

Люди! Я сдала сесію і тепер хочу бухать (або ) цілий тиждень підряд, сподіваюсь заковбасити на оперку і побачити вас там.. ну і звичайно виставляюся.. ось так от

заявляю: тута я не пишу. тута я фотки вывешиваю.
а пишу у жэжэ.

В колонках играет - ИГОЛКА vs БАБКИН - "Поймай волну"

УРААА!! вот мою песню по радио уже 3 раза прокрутили:))))))))))))
Гы

Мои потребности: (результаты пифагорейского теста) [показать] 41% / 59% Материальное / Духовное

В колонках играет - Chemical Brothers
Настроение сейчас - Зашибись!!!

Короче, чтоб много места не занимать, вот:
сюдыть Тут рассказывают о трёх безбашенных экстремалах и о том, как они провели одни офигительные сутки:):):)

Невеличке розчарування. Мабуть через перенасичення у клубі нєвтємних панків і нефорів з хоббітки (уж не очікувала я побачити такий народ у арт кафе). А ще через суворого дивака-охоронника, який з’являвся завжди дуже невчасно з проханнями не стояти ТУТ “Бо ТУТ ходять офіціантки”. “А де мені, вибачте, стояти? Може знайдете десь спеціально для мене вільне місце?!”. І через те, що виступаючих слухали тільки найближчі друзі, а іншим було далеко до лампочки, що там на сцені робиться. Також мабуть через типовий підвальний “дизайн” кафе, запах погребу і сигаретного диму...



Що б там не було, я так і не зрозуміла, чому це приміщення назвали “АРТ КАФЕ”. Я просто побачила черговій “Форт”, “Черчілль”, “Бомбу”... Ще один рок клуб, чи що там. Не знаю, може просто я попала на такий сейшн, не дуже добре організований, але добре розрекламований, і склала таку от думку суб’єктивну.



Ні, звичайно мені було дуже весело, я там зустріла кого тільки можна було зустріти, послухала Балона – “Театр Віоли” (до речі нереальній респект! Ми усі були приємно здивовані...) Взагалі-то атмосфера була тепла й розвесела як і завжди... Але від самого клубу я ОЧІКУВАЛА іншого, мені хотілося побачити щось оригінальне, нове і комерційне. Альтернативне якщо хочете.



Але й на тому спасибі. Бо чим би “Остання Барикада” не була, клубом, кафе, чи просто підвальним приміщенням, позитиву і кипучості в ній хоч відбавляй. Побажаємо їй не зламатися під натиском шалених повстанців.



І ще. Як сьогодні сказав Андрухович “Що я побажаю харківській молоді?.. Кохайтеся!!!”

Наконецц-то горячий чай после экстремальных кувырканий на свежем (-17 градусов) воздухе.

Обкатывала сёдня свой новый борд (с чем меня праздравлять) LaMaR с крепами К2.

Но, блин, мне абсолютно не проспект за сегодняшнее катание - тока и делала, что задницу ловила и кантом за всё, что ни попадя цеплялась. Как будто и не было тех двух недель обучения. Нет, ну я канеша могу сослацца на сильный мороз, на скользкий снег, а местами вообще его отсутствие и лёд.. Но я же знаю, что дело совсем не в этом. А в том, что я просидела всё утро и день дома, втыкая, как калеч, в монитор (абсолютно, согласитесь, бесполезное занятие).


Зато Коту ПРОСПЕКТ за то, что он утром успел забрать борд из мастерской, покатать на Швейцарии, потом перейти на ХАИ, а потом ещё и в Васищево с нами сгонять! На всех трёх горах сразу побывал, как ещё в Полтаву не съездил?! Там бтв сёдня тэст лыж и бордов Salomon, берёшь что понравилось и катаешься весь день на халяву...

Жёлтая нитка.
Желательно шёлковая.
Я без тебя пропаду.
В гуще других иголок и булавок.