Невеличке розчарування. Мабуть через перенасичення у клубі нєвтємних панків і нефорів з хоббітки (уж не очікувала я побачити такий народ у арт кафе). А ще через суворого дивака-охоронника, який з’являвся завжди дуже невчасно з проханнями не стояти ТУТ “Бо ТУТ ходять офіціантки”. “А де мені, вибачте, стояти? Може знайдете десь спеціально для мене вільне місце?!”. І через те, що виступаючих слухали тільки найближчі друзі, а іншим було далеко до лампочки, що там на сцені робиться. Також мабуть через типовий підвальний “дизайн” кафе, запах погребу і сигаретного диму...



Що б там не було, я так і не зрозуміла, чому це приміщення назвали “АРТ КАФЕ”. Я просто побачила черговій “Форт”, “Черчілль”, “Бомбу”... Ще один рок клуб, чи що там. Не знаю, може просто я попала на такий сейшн, не дуже добре організований, але добре розрекламований, і склала таку от думку суб’єктивну.



Ні, звичайно мені було дуже весело, я там зустріла кого тільки можна було зустріти, послухала Балона – “Театр Віоли” (до речі нереальній респект! Ми усі були приємно здивовані...) Взагалі-то атмосфера була тепла й розвесела як і завжди... Але від самого клубу я ОЧІКУВАЛА іншого, мені хотілося побачити щось оригінальне, нове і комерційне. Альтернативне якщо хочете.



Але й на тому спасибі. Бо чим би “Остання Барикада” не була, клубом, кафе, чи просто підвальним приміщенням, позитиву і кипучості в ній хоч відбавляй. Побажаємо їй не зламатися під натиском шалених повстанців.



І ще. Як сьогодні сказав Андрухович “Що я побажаю харківській молоді?.. Кохайтеся!!!”