Пиво за організовану поїздку – принаймі ще хтось поважав його працю! Зрештою, цього разу він майже не приклав ніяких зусиль, та насправді це було зовсім не важливо. Найважливіше було лише те, що бавлячись мобільним, вона сиділа біля Шевченка в його очікуванні. А в наплічникові, як зясувалось, були дві пляшки пива…

Сидіти на напів розваленій пристані, і непоспішаючи попивати пиво, споглядаючи на ігри собак, і відблиск світу у її очах…, і говорити …?… зрештою ні про що, а інколи навіть про дуже серйозні життєві речі.

Іноли йому ставало справді не по собі: він так відверто залицявся до неї! Про це говорили його слова, це засвідчував його погляд. Та найбільше, що здивувало його в спілкуванні – це її запитання: “можна тебе поцілувати?”…