• Авторизация


про зраду 04-08-2005 09:56 к комментариям - к полной версии - понравилось!


Ти запитував в себе скільки раз ти зраджував? Ммм… – справді, таку відповідь можна почути від кожного. Хто рахує свої зради, а зрештою, для чого їх рахувати?, це все ж тимчасовості, це все помилки, це все просто так – от зараз щось зроблю, назвемо це помилкою, а потім більше цього не повторю, тільки разок, так, нехай з цікавості, бо мені можна, бо ніхто про це не дізнається… Чи ми так не робимо? Робимо – зраджуємо, кожен по своєму. Як хто вміє, на що має можливість. Ми брешемо, недотримуємось даного слова, підводимо чиюсь віру, невиконуємо зобовязань, і зрештою, просто, брутально трахаємось з ким попало. Сорі піпли, та це ми!!! Ми з вами зраджуєм один одного, і все це робимо лише заради власного задоволення, аби було що згадати, аби було від чого отримати задоволення, або полекшити свої страждання, аби… ми завжди здатні знайти масу причин, завдяки яким можна знайти виправдання своїм вчинкам, та ми ніколи неможемо знайти в собі краплину самоповаги і сили волі, щоб непіддатись спокусі. Тому що ми сподіваємось на розуміння і прощення. Перед собою звичайно що ні, адже воно в нас і так є – ми ж себе не образимо, а так, серед інших…

Нас ж вчать прощати, і ми розраховум на прощення інших. Їх ж, мабуть, також такого вчили! Бо ж кажуть, що зробивши раз помилку – незупинишся для роздумів, аби переступити межу ще раз. Тому – яка різниця між недотриманням слова і подружньою зрадою? А ніякої, ніякої!!! – чуєте, ВИ, тільки що опустивші очі, ті які почервоніли, а особливо ті – хто думає, що його це не стосується – різниці то ніякої!!! Все це зрада, все заграванням з чиєюсь вірою і довірою, все це глузування над нею… І все аналогічно прощенню: яка різниця що прощати? Чому щось маленьке ми можемо пробачити, а на велике тримати зло, адже все наше життя складається з дрібничок, і інколи можливо нехай буде одна, хай і велика зрада, аніж багато та дрібних? А може взагалі не варто над тим залислюватись і жити виключно в своє задоволення – зраджувати, отримувати задоволення, ділитися досвідом і переживанням з дорогими тобі людьми і, в результаті, жити повноцінним здоровим і щасливим життям? І я вам скажу, панове: Варто!!! Зраджуйте, кохайтесь, трахайтесь, брешіть, отримуйте задоволення і незадумуйтесь що буде завтра, адже завтра немає значення – важливим є лише сьогодні, хвилина оргазму, хвилина спокою, мить насолоди, а все решта, як і віра ваших друзів – немає ніякого значення. Адже цілком можливо – тоді коли ви віддаєтесь зраді, хтось присвячує вам щось хороше…
вверх^ к полной версии понравилось! в evernote
Комментарии (9):
IHKOgnito 04-08-2005-10:50 удалить
хм...
от і приїхали, мишко...
а я скажу НІ! НЕ ТАК, ВСЕ НАВПАКИ!!! і не просто так кажу, не тому, що я така хороша, довірлива, наївна, правильена і всяке таке як багато хто вважає, вважайте на здоровячко, мені байдуже. А кажу НЕ ТАК, бо справді НЕ ТАК.
Кажеш "Варто", кажи, твоє право. А я кажу - це нищить, розчавлює, вивертає із середини, нищить усе світле й людське, що у нас присутнє, і ти грузнеш, грузнеш у власному егоїзмі у гонитві за новими відчуттями, і перетворюєш своє життя на споживацьке і споживаєш усе, усе включно із своїм партнером його (її) тілом і душею, так саме партнером, бо при таких відносинах не назвеш уже когось коханим (коханою) а саме партнером, які споживаєте одне одного, і інших заради якоїсь миті, моменту, які зрештою поглинають тебе, і через таки рокічв 10-20-30.., ти усвідомлюєш, що в усьому тому нема сенсу, просто-напросто нема і усьо, бо все що ти поглинаєш лишається десь там у тобі і немає ніякого продовження, і що все воно не те, і що всі навколо не ті, бо все знищено, бо нема віри, довіри, любові, спокою, бо ти споживаєш, бо тебе споживають, бо все знищено тобою, гонитвою за моментом, хвилиною оргазму, миттю насолоди, і повертаєшся і бачиш, що нема чим гордитися, нема спокою, і надходить злам, злам від перенасичення власних амбіцій, власного егоїзму...
і тоді, тоді милим здається асфальт з висоти багатоповерхівки, або потяг, який мчиться назустріч, і добре, якщо ще якась краплинка світла все ж залишилась не знищеною...
звиняйте, Остапа понесло...
Та все, що написане, написане не зі стелі
Ullisa 04-08-2005-11:13 удалить
Ти чув притчу? Про монаха, котрий не дотримувавсь посту, ховав їжу і нишком в певний час зранку їв? І його захотіли провчити інші, правильної, чесної віри монахи – взяли з собою на рибалку, а коли той монах дістав свій хліб, аби підкріпитись, вони його забрали і викинули геть подалі – у воду. І тоді той монах, що не дотримувавсь посту, вийшов із човна і пішов по воді за своїм хлібом… Бог дав йому таку благодать за одну доброчесність, котра перекреслила всі гріхи: він нікого не осуджував. Ні за що….
Розумієш?.. Якщо мій друг зраджує свою дружину.. мені прикро, але я не збираюсь моралізувати з цього приводу – він лишається моїм другом. ….любов, якщо вона є… то ти здатен простити і зраду… знаходиш в собі сили прийняти ту людину і з цим… хоча… то вже надто індивідуально… важко жити в тому, чого не було насправді, якщо від початку все було брехнею….
Але але але… тобі було добре? Було.. були чуууудові моменти? Були… ти отримав хороший досвід… головне, щоб ти не розучився вірити…
А ще цілком можливо, коли ти робиш щось фантастичне – тебе зраджують… а ще цілком реально, коли в тебе все супер і тобі більш ніж чудово – саме в ту мить помирає хтось важливий і рідний тобі… життя – калейдоскоп із сплетених моментів…
І пережити можна все І навіть зраду…
IHKOgnito, ... ти трошки не зрозумыла посту Ореста... він не каже "Варто"... він дражниться з собою... це швидше зойк його болю... це треба читати навпаки.... він тими словами ніби запитує: ну, і ким ви тоді будете... ні.. він не закликає...
IHKOgnito 04-08-2005-11:27 удалить
та знаю, Ullisa, знаю, все-ще вірю в його здоровий глузд, та надто часто він вже дразниться...
то був просто відгук на прочитане
та все ж таки одна гіпотетична і одна не гіпотетична ситуації не дають мені спокою
менше з цим
з поверненням, Ullisa,
djabchyk 04-08-2005-11:33 удалить
ой дякую. але щось велике і філософське напишу трішки пізніше. зараз лиш скажу одне: не про зраду сексуальну чи щось таке, тут написано, писалось про зраду віри. розумієте, є щось більше аніж сексуальна зрада, зрештою фігня то все!
та друг, недотримавши свого слова, може завдати більшого болю аніж дівчина яка зрадила сексуально.

я про це, і навіть не про маденького принца який твердить, що ми відповідальні за тих кого приручили. я думаю що ми відповідальні за тих, кого заставили повірири, собі, чи в щось. і яка різниця чи в свою сексуальну вірність, чи в дотримання слова, чи просто те що не зробили якоїсь дії? а ніякої різниці, н-і-я-к-о-ї!!! ми зрадили чиюсь віру, суть ж довільної зради саме в цьому, правда?

ладно, вже розписався, щоб не писати нового посту, ми Ullisa, можемо пробачити все, заради чогось великого і світлого, яке було, чи могло б бути. от тільки для чого?, чи для того щоб ще раз пробачати, колись, посеред життя? чи для того щоб жити і до кінця життя задаватись питанням: "а чи зараз я чогось не пробачаю?"

так, IHKOgnito, життя має цінність коли ми можем обернутись і побачити там світло, яке променіє не тільки з наших задоволених обличь, але і з тих хто йде поряд разом з нами. я кажу поряд, нарівні з нами, і немає значення чи це дружина, чоловік, друзі чи навіть просто випадкові зустрічні люди. сил для нових нових звершень нам додають їх щирі посмішки, розуміння, що їх дарували ми, даючи, сорі!, віддаючи щось хороше. розумієш про що я?
так, зрада руйнує, і не тільки те що маєш, а і те що було, як і те що буде.

дякую тобі Ullisa ще раз, за пояснення для IHKOgnito моєї позиції, а то вона її справді неправильно зрозуміла. зізналась мені про це.
Ullisa 04-08-2005-11:51 удалить
IHKOgnito, дякую за вітання ;))
djabchyk, а навіщо пробачати потім - посеред життя? хммм... у мене є досвід... раз ми вирішили бути разом - я більше до цього питання не повертаюсь. Ніякого потім - посеред життя не існує...
є гарне пояснення... російською, правда: "извинить - избавить от вины; простить - принять с виной"
якщо можеш - прийми, а ні - то геть, геть... геть! не лицемір лише з собою
djabchyk 04-08-2005-11:58 удалить
в людини повинен бути стимул не зраджувати. але якщо зрадила раз, то щоб не зрадити наступний - потрібно значно більший стимул.
якщо він є, ти впевнена в ньому - це дуже!!! добре.
djabchyk 04-08-2005-12:12 удалить
IHKOgnito, а яка ситуація тобі спокою не дає?
яка, яка, яка?... :)
IHKOgnito 04-08-2005-12:17 удалить
ой-ой-ой,
які ми загадкові, глибокі і всеосяжні...
в чому я там тобі зізналась?
та ну тебе,
я ще можу відрвзнити щось від чогось

гаразд, сьогоднішнього сну мені достатньо для роздумів

дискутуйте собі, та без мене
Rusalka_m 11-08-2005-12:34 удалить
Складне запитаннячко....


Комментарии (9): вверх^

Вы сейчас не можете прокомментировать это сообщение.

Дневник про зраду | djabchyk - по ту сторону баченого | Лента друзей djabchyk / Полная версия Добавить в друзья Страницы: раньше»