хтось про тебе ніжно, хтось про тебе пошепки... і вголос... хтось про тебе

а ти прощаєшся... а ти - прощаєш? чи просто так лишаєш... оминаєш... йдеш?

djabchyk, які слова, які почуття....ех...

Чи йдеться тут лише про дружбу, найвірнішу, світлу, невинну, чи зовсім інші почуття заблукали між пеюстками душі..........

ех! хороші слова, світлі почуття, ех! отак би прочитав - тай закохався... та... слова, слова, як добре ми вмієм ними бавитись, як добре ми вмієм видавати бажане за реальне, як добре ми навчились брехати, і в першу чергу собі.

про що йдеться forgetmenotko, що там заблукало... мабуть чиясь віра, надія. мабуть хтось повірив в щось, і хотів в тому переконати когось, а не міг, тому що не було чим ;)

djabchyk, але ж не завжди видаємо бажане за реальне, хоча брехати, також потрібно вміти:(

не завжди, лиш зрідка, але знаєш - ложка дьогтю псує бочку меду...
а ще думаю доречно було б почитати http://www.liveinternet.ru/users/djabchyk/post6818947/

djabchyk, :)

про суть...
мабуть, що суть у повні її сутності розуміється аж тоді коли бачиш очі наповнені болем, тоді розуміється УСЕ..., тоді й зявляються прости-прощай, і принципи також...
та ти це знаєш...

IHKOgnito, може й знаю, може й розумію що ти кажеш, але точно нерозумію про що ти говориш.
очі наповнені болем? для чого тоді казати "прощай"? а принчипи тут для чого?

;) з розумінням як завжди, я - про своє, ти - про своє

ага IHKOgnito, двоє замаскувались за словами;)

хмммм....djabchyk, .... ну як же так? не розуміти....
буває часто з нами у житті, коли говориш розумні, зважені, думані-передумані, правильні слова, що стоять таким собі каліграфічним рядочком... і ти мертвими губами їх повторюєш уголос.. уголос для когось... а очі - не згодні, вони кричать правду коли брешуть уста.. а серце... аж заходиться...
ти справді не зрозумів? здається, саме це мала на увазі IHKOgnito

починається дискусія...
кожен може висловлювати тут своє припущення і кожен буде правий, виходячи із власних припущень і власного досвіду, бо тут направду усе маскується, хоч воно і по ту сторону баченого, бо є ще по іншу-іншу сторону баченого і хто зна скільки є ще того небаченого...
йшлося про суть, суть слів чи дій, які інколи розумієш аж по тому коли бачиш наслідки, або й навіть не наслідки, не завжди наслідки є і не завжди вони суттєві, просто коли бачиш в очах когось щось, чому там не місце

чому ти то маєш знати, припускала, що ти то бачив в чиїгось очах, або хтось знайшов це в твоїх

звиняйте за каламбури, маскуємось ;)

та.... ти Ullisa, чи то пак IHKOgnito, права - часто очі говорять стільки, скільки неможе вимовити жоден язик. та часто вони говорять таке, що лиш тільки миттєвостями проноситься в нашій голові, а язик говорить все таки щось більше, щось виважене.
вони кричать про правду... може, незнаю...
але я думаю що не правду вони розповідають, а розповідають про те, що відчуваєш ти, неприкрившись ширмою, те що відбувається по ту стороку маски.
це мій варіант:)

маскуєтесь о панно IHKOgnito? час знімати маски панство!;)
але ліпше не треба, давайте жити так і живемо, в свому віртуальному світі, поміж масок і віртуальних героїв.

та насправді я не про це. ми бачимо щось в чиїхось очах, але насправді - що ми там бачимо? чи знаєм ми напевно це. цей світ егоїстичний, він жорстокий. всі ми намагаємось підлаштувати його під себи, от і намагаємось побачити там те що б хотіли, нажаль...
та зазвичай ми не бачимо того що твориться там насправді, рідко відчуваєм небезпеку, і незавжди відчуваєм в собі потребу. а все тому що шукаємо там свого відзеркалення, своєї присутності.
нам би хотілось там бути, такі то ми люди - нам хочеться і хочеться заграбастати ще один світ, і ми вперто працюємо над тим, незадаючи собі питання: "а для чого?"

djabchyk, питаєш для ЧОГО?
це вже закладено в нашій сутності , ще з давна...бажання хотіти, бажання бути власником і тд...

знаходити щастя в підкорені? себто поставити це під одну лінійку, на рівні з рабством, імперіями...
завоювання світів - це вже навіть не тваринний інстинкт, тварини завойовують лише життєво необхідний простір. хто ми? для чого це нам?
навчімось насолоджуватися життям! насолоджуватись захопленим і вдячним поглядом незнайомої людини, коли ти надаєш їй допомогу. радісним поглядом коханої коли ти зустрічаєш її з букетом квітів.
може варто навчитись радіти звичайній буденності - тому, що ми живемо, тому що ми живі? повірте мені - це найбільший подарунок який ми можем мати. втрачати його зовсім неприємно.

дивишся у очі і бачиш власне відображення, так є, так обумовлено фізичними властивостями рогівки ока, та можеш спробувати глянути глибше, по ту сторону баченого. Хто, як не людина вже віддавна знехтувала фізичними властивостями і набула здатність бачити і розуміти глибше...
як собі вирішишиш djabchyk, так і буде, можеш шукати власного відображення, можеш намагатись заглянути в задзеркалля...
щодо відношення до людей, дозволю собі дати ссилку сюди: http://www.liveinternet.ru/journalshowcomments.php?journalid=771477&jpostid=6820396
Ullisa, ти влучно підмітила суть, яка є справді суттєвою ;)

бачу фізичний зміст тобі добре знайомий, що ж, не дивно - ти розумна дівчина!
глибше бачити, розуміти... якийсь час думав що вмію так, допоки не попікся:(. ну ти ж знаєш;)
чи я шукаю свого відображення в чиїхось очах? сміх тай годі? хто-хто, а ти б мала знати - мене не цікавить кількість "завойованих" світів, не це шукаю я в житті, не те... хоча, може... хто зна?...

п.с. там, в кінці цієї "ссилки" є й мій коментар, почитай його.

ну то не заперечуй сам себе...
"такі то ми люди - нам хочеться і хочеться заграбастати ще один світ, і ми вперто працюємо над тим"
хоча кинула я свій пепередній комент непрочитавши твого наступного, де ти й в певній мірі заперечив себе...
інколи буває, що необхідно завоювати інший світ, або принаймі його торкнутись для того щоб самому стати на ноги, така спокуса часто трапляється, та це чистий егоїзм. Чи піддатись спокусі - це особистий вибір.
гаразд, зійшлися на спільному
простягую руку перемиря...

та чо, як дискусія - то дискусія, таку ж бо тему зачепив!
(моя ж рука то завжди простягнута;))
тільки я щось неможу зрозуміти де там я себе заперечив, чи то вже втома дається взнаки? але ще й не час...
так! інколи нам хочеться завоювати инший світ, але так казати то якось брутально, і аж мені лице перекосило! чому завоювати, нє! ну може комусь і хочеться щось завойовувати, але мені хочеться... ну назвемо завітати в гості, і може оселетись там, а перед тим показати, подарувати щось хороше. назвемо це: "провести хорошу рекламну компанію", зрештою показати свій світ, подарувати свій світ.
бо, знаєш, так, вештатись світами("автостопом по галактиці"@), заради спортивного інтересу - то якось не для мене, нема на то в мене ані часу, ані здоровя;)

djabchyk, а хіба по ту сторону баченого, хіба в нас не жевріють тваринні інстикти? а нам не потрібний життєвий простір?? для роботи (робоче місце), для власного будинку, квартири? а інстинкти, власне, нам допомагають жити і виживати....
так нам властиво бачити і розуміти те, що глибоко заховано....це ймовірно важлива риса, яка відділяє нас від тварин!
хоча, повністю не досліджено, ймовірно й тварини вміють думати, і їм властиві, подібні до людських риси...

так Rusalka_m, по ту сторону баченого в нас також жевріють тваринні інстинкти, і ми завойовуєм. і я геть непроти "завоювання", та тільки чесними методами, чесними діями, а не іграми, не обманом. і завоювувати потрібно не для того щоб стати власником, не для того щоб підлаштувати своє житя під себи.

djabchyk, так хто ГОВОРИТЬ про обман????

та ні, не про обман, а насправді розмова була про те що бачимо ми в очах. хоча й пост називається "Прощавай"...

ну, ви закрутили, замутили....
так, накриваєм кришечкою, закручуєм, і до шафи, поряд із іншими геніальними бесідами ;)
ой, шоколад.., і не тільки..., звиняйте, це я про своє, і радіоман...
повертаючись до розмови,
мона багато крутити і називати ті ж речі різними іменами - "завойовувати", "завітати в гості", та все воно одне - інколи виникає спокуса використати когось аби самоствердитися, особливо після того коли здається, що тебе так використали, інколи їй (себто спокусі) піддаємося, добре, якщо ні, межі використання обумовлюються чи обмежуються нашими моральними принципами, та всяке таке...

жму простянуту руку, закручую баночку і ставлю на полицю до шафи ;)

от інка й підвела риску:), кажеш шоколад, мабуть його й послухаєм, ато слухати півдня роксет... еее, якось на вуха вже давить, хочеться чогось свого. тим більше коли вони радять слухатися свого серця... якби то воно знало... ато собі щось вистукує монотонно і незрозуміло...
виникає спокуса?... і десь тут читають потаємні натяки... читаються... для самоствердження? - нехай буде так. всі ми тварини, бо були б людьми - то мабуть незавдавали б болю, а так...
та гаразд, закручуй свою баночку і клади в шафку, колись покажеш дітям, най мають на чому вчитися, а я ще накапаю трішки в свою, щоб мати про що думати, аналізувати, вирішувати, і, зважаючи на що, робити з себе найнещаснішого. упс! про що це я? то я про те що матиму щось для роздумів, а то все робота, робота, і зрідка гори...

IHKOgnito, ;)))