В колонках играет - кліп! Бурмака "Не бійся жити"
Настроение сейчас - ссстрашшшно

Втекти, сховатися, забитися десь у куточок і щоб тебе ніхто не бачив, накритися ковдрою і зробити дві дирки – для очей, ні!, ще одну - для носа, і тихенько сопіти, тай то так, аби ніхто не чув.
Я незнаю як себе поводити, як незнаю як бути і що казати, мені страшно. Цей світ, що весь навколо, він такий веееликий, всі ходять спілкуються, знайомляться, а ти стоїш, і... неначе в центрі, і неначе все обертається навколо тебе, а ти незнаєш що сказати, що зробити. Підбігаєш до когось, шарпаєш за руку, намагаєшся щось сказати, а вони дивляться на тебе як на хворого, обертаються і ідуть кудись дальше, а ти так і залишаєшся на місці. Повз тебе проходять яскраві люди, поодинці, парами чи навіть цілими зграями. А ти стоїш сам, хоч і в центрі...

Страшно, лячно, ще вчора я знав що казати, ще вчора я писав такі кумедні листи, я зачитувався ними! Колись мені казали: "...а ти знаєш, що такими листами можна закохати?", а сьогодні..., а сьогодні я неможу зліпити й двох слів докупи. Так хочеться втекти, забитися в куточок... і щоб ніхто тебе не бачив, і щоб ніхто тебе не чув. І ніяких листів, ніяких смс-сок, нехай не закохуються, нехай розлюблять.
Нехай!, лиш нечіпайте мене!!!