В колонках играет - Shakira. Pies Descalzos
Настроение сейчас - романтика затишку

Перед ним проносилося її життя, картинка за картинкою. Ось вона маленька колупається лопаткою в пісочку, ось хтось тримає її на руках, а вона нюхає квітку, що затулила майже всю її голівку. Вона сама мов та квіточка, найкраща квіточка… А десь батьки: тато, мама… зайчик, ой, тобто кролик, ялинка, іграшка, сестричка, якісь родичі, посмішки, газета “За Вільну Україну”, вона, мама… Картинки змінювали одна за одну, слайд змінював слайд, вона невтомно їх міняла, зрідка коментуючи. А він, майже мовчки спостерігав за стіною, на якій протікало її життя. А тіло наповнювало почуття, бажання, встати і обняти, пригорнути до себе, і оберігати…

Міцне пригортання, без поцілунку, просто так, просто тому, що ти це хочеш, ти це відчуваєш всередині себе, просто тому, що воно хоче вирватися, реалізуватися… Дякую, дякую за все… і не сказав за що, не сказав, наскільки йому важлива довіра, наскільки йому потрібен той затишик який він відчував зараз, не сказав наскільки він хотів зупинитися, зупинитися що б відчувати себе щасливим…

А потім вона приготувала йому грінки, холод кухні ледь-ледь пронизував його тіло, та це не мішає, з посмішкою на обличчі, спостерігати за нею. Так приємно дивитись, коли хтось готує щось для тебе… Бачити, як твоє поглинання їжі, приносить комусь задоволення. Її посмішка, її рухи, її любов… і в цей час справді здається, що світ, за межами цього будинку, за межами цієї кімнати, зникає. Десь, там, чогось, когось, там – цього вже немає, є тільки, зараз, є тільки ти і вона. Вона, та яка хоче дбати, піклуватися, і навіть оберігати. І ти – той хто хоче, може і знає, як зробити її щасливою.