[показать]
В колонках играет - "скло" від Бурмаки
Настроение сейчас - cидиш в горах біля ватри, дивишся на зорі і п'єш вино

якось природньо що всі звертають увагу на очі, так поміж тим зауважуємо позу, шерсть, складені лапки, але очі... то щось!!!
в них його цілий світ, що ховається за ними? чи часто ми запитаєм про це себе, спілкуючись з іншими людьми? чи часто ми хочемо заглянути всередину, щоб побачити світ, яким живуть інші? а може ця людина така самотня, що хоче поділитися своїм світом? ти ж ніколи над тим не задумувалась! правда, я теж так думаю...
отак і він, лежить і дивиться прямо в вічі, а в очах ...
дивно так, ми звикли що вовки небезпечні, ми звикли що інші люди небезпечні, ми звикли не зазирати людям в очі, щоб не побачити там чогось щоб нас могло відлякати чи, навпаки, полонити. а він лежить, за його поглядом, сповнений болю, суму і самотності сховався він: молодий вовк в розквіті сил, вовк який тільки почав свій шлях, та вже встиг зрозуміти що він тут самотній, що він одинак. зазирни йому в очі! - він запрошує до себе, запрошує в свій світ, та чи готова ти туди попасти, розвіяти його самотність, вислухати його життєві пригоди, перемоги і невдачі?
він ж запрошує не в казку, яку вміє творити, борючись за перемогу, і перемагаючи, керуючи зграєю і мандруючи безкраїми лісами. він запрошує в свій світ, де шлях, до його формування, складався не тільки з перемог. чи готова ти взнати про це, чи готова ти розвіяти ту самотність яка оповила його на цьому шляху?
складно відповісти? - всі ми хочемо попасти в казковий світ, де панує тільки насолода і розваги, хочемо попасти в світ де можна відчути себе захищеним і потрібним, всі ми паразити, які хочемо користуватися чужими досягненнями, та...
ми ніколи не хочемо зазирнути по ту сторону такого світу, туди де схований біль...