Це все чимось нагадувало забіг на коротку дистанцію, бо події проносились перед очима настільки швидко, що на якомусь кроці я роз’явив рота від захоплення, і в подиві, вже не міг його закрити до остатнього метра.

Все почалося з дороги, якій передувала кілька тижнева підготовка: дзвінки, передзвонювання, нові обличчя, пояснення, зустрічі, уточнення, з’ясовування, [показать]самозаспокоєння, але спокій впевненості, можливо тому, що був не сам. А потім нарешті прийшла субота і ми таки виїхали. Щоправда в найкращих традиціях – зі спізненням, зато на таксі. А потім автобусом, і світ, який два роки відкрився тобі, зараз ти відкриваєш своїм сорокам знаймим і друзям.

Ми таки змогли це організувати – два роки тому, їдучи чи не тим самим автобусом, ми планували організувати мандрівку замками України, відкриваючи собі і іншим цікаві і незвідані місця. Ми змогли… і це було гарно, бо зібралась купа людей, кожен з яких оригінальний і неповторний, цікавий і дотепний.

Камянець-Подільскь, Хотин, печера Кришталева, Теребовля і микуличівське пиво… в якийсь момент не стало переживання, тоді коли я зрозумів, що все буде добре, бо я не сам.

[показать]А потім, не встигнувши отямитись, мов в вісні, ми вже сиділи, чи то пак лежали у потязі, і вслухаючись в стук коліс, мандрували до Києва. Там зустріч, намагання навчитись плести фенєчки і зрештою політ. Хмари і крило літака, яке стирчало чуть не з нашого вікна. А потім, в якийсь момент, перед нами відкрилася земля і пасми гір, досі незнаних і небачених.

Грузія, яка зараз асоціюється з словом “гостинність” і стравою хачапурі, зустріла нас добрими та посміхненими люди, коріння яких часто є спільним з нашим. А в дорозі тисячі кілометрів і кабіни автомашин, які зупиняються чи не на перший помах руки, відвозячи до новиї монастирів чи мечеть, в які з цікавістю зазираєш, щоб ще трішки взнати цю країну.

Границя, яка складається з двох будок, шлагбанугів і кількох сонних гузинських та вірменських пограничників. Нова країна, нове відношення, нові дороги, по яких часто стріляють, і стада свиней, які не тільки пасуття на пасовищах, але й [показать]безтурботно переходять магістралі. Церкви й скельні монастирі, вік яких сягає понад півтори тисячі років і “соромязливий” Арарат, який закутувався в хмари.

Тисяча кіломентрів автостопом і десятки нових обличь, які залюбки допомагали подолати нові перешкоди і відкрити для себе культуру їхньої країни. Смаки місцевих страв і небачені досі витвори людей.

Нові враження і … захват від відкритого краю...

[показать]
...зрештою повернення і остання ніч в наметі біля монастиря, а там і вечір при тусклій нафтовій лампі, від якої було більше диму аніж світла, але знайомство з “бандитом в законі”, який обрав монаший спокій взамін на “нові пригоди”, грузинська гостинність якого проявляється баранячою підливкою, сушеними фруктами зі смаком меду, а українська - чаєм з м’яти і заниканою шоколадкою “Світоч”.

А зранку прощання, довге бігання в пошуках хорошого вина і …посадка у літак, а потім сон…
невже це було все насправді?