вершик
28-12-2005 09:49
к комментариям - к полной версии
- понравилось!
С потухшим факелом мой ангел отлетает,
Погас на маяке дрожащий огонек,
И сердце без борьбы, без жалоб умирает,
Как холодом ночным обвеянный цветок.
Меня безумная надежда утомила:
Я ждал, Так долго ждал, што если-бы теперь
Исполнилась мечта, взошло мое светило,
Как филина – заря, меня бы осветила
В сияющий едем отворенная дверь.
Весь пыл души моей истратил я на грезы,
Когда настанет жизнь, мне нечем будет жить,
Я пролил над мечтой восторженные слезы,
Когда придет любовь, не хватит сил любить.
Гарний віршик, шкода що не мій:).
Просто і легко написаний, та й щиро, але як на мене - дуже сумно і песимістично.
Коли людині сумно і боляче - вона "вигоряє", стає байдужою і неуважною, егоїстичною і замкнутою. І це природньо - тоді людині хочеться бути самій з собою, бо їй здається що на світі вже не залишилось нічого хорошого, бо їй здається що своє щастя вона вже втратила.
Та завжди настає пік, після проходження якого людина втомлюється сумувати і розчаровуватись. Тоді забуваються образи і невдачі, а натомість з'являється віра і бажання до чогось прямувати. І часто це зумовлене новим захопленням, новою надією і боротьбою. І тоді, то мені так здається, в людини відроджується бажання, виринає запал і піднімається "пыл души".
Любов і прагнення до життя неможна знищити у людині, просто, щоб їх відродити, потрібно трішки більше часу, аніж нам здається.
вверх^
к полной версии
понравилось!
в evernote
С потухшим факелом мой ангел отлетает,
Погас на маяке дрожащий огонек,
И сердце без борьбы, без жалоб умирает,
Как холодом ночным обвеянный цветок.
Меня безумная надежда утомила:
Я ждал, Так долго ждал, што если-бы теперь
Исполнилась мечта, взошло мое светило,
Как филина – заря, меня бы осветила
В сияющий едем отворенная дверь.
Весь пыл души моей истратил я на грезы,
Когда настанет жизнь, мне нечем будет жить,
Я пролил над мечтой восторженные слезы,
Когда придет любовь, не хватит сил любить.
Гарний віршик, шкода що не мій:).
Просто і легко написаний, та й щиро, але як на мене - дуже сумно і песимістично.
Коли людині сумно і боляче - вона "вигоряє", стає байдужою і неуважною, егоїстичною і замкнутою. І це природньо - тоді людині хочеться бути самій з собою, бо їй здається що на світі вже не залишилось нічого хорошого, бо їй здається що своє щастя вона вже втратила.
Та завжди настає пік, після проходження якого людина втомлюється сумувати і розчаровуватись. Тоді забуваються образи і невдачі, а натомість з'являється віра і бажання до чогось прямувати. І часто це зумовлене новим захопленням, новою надією і боротьбою. І тоді, то мені так здається, в людини відроджується бажання, виринає запал і піднімається "пыл души".
Любов і прагнення до життя неможна знищити у людині, просто, щоб їх відродити, потрібно трішки більше часу, аніж нам здається.
Комментарии (9):
-:страшно повинно ставати чоловіку, коли жінка не звертає уваги на те що він робить і витворяє - так це називається байдужість
а я б раділа на твому місті, що не мій
віршик не писався, тому що він "гарний", а насамперед бо були ті всі почуття, сум, біль, радість, які тото створили, і гарний він не тому, що легко читається, а саме тому, що в такий ліричний спосіб так передає суть, яка для автора мабуть не дуже вже й гарна і бажана була.
писання таких речей - один із способів себе потішити, недати впасти в повну дипресію, підтримати себе думкою, що, незважаючи ні на що, Ти Твориш, а отже продовжуєш Жити...
недумаю, що це гарно, може гарний вихід з ситуації, але зовсім не гарна ситуація...
І не розходься будь-ласка із поясненням суті життя, про піки і т.д., це для кожного індивідуально...
Вибач за різкість, можливо стаю "байдужою і неуважною"..
віршик не писався, тому що він "гарний", а насамперед бо були ті всі почуття, сум, біль, радість, які тото створили, і гарний він не тому, що легко читається, а саме тому, що в такий ліричний спосіб так передає суть, яка для автора мабуть не дуже вже й гарна і бажана була.
писання таких речей - один із способів себе потішити, недати впасти в повну дипресію, підтримати себе думкою, що, незважаючи ні на що, Ти Твориш, а отже продовжуєш Жити...
недумаю, що це гарно, може гарний вихід з ситуації, але зовсім не гарна ситуація...
І не розходься будь-ласка із поясненням суті життя, про піки і т.д., це для кожного індивідуально...
Вибач за різкість, можливо стаю "байдужою і неуважною"..
Исходное сообщение Zirka
-:страшно повинно ставати чоловіку, коли жінка не звертає уваги на те що він робить і витворяє - так це називається байдужість
ой, як страшно, ти собі навіть уявити неможеш!!!
зрештою, для нього це означає одне - КІНЕЦЬ, питання тільки коли він це зрозуміє.
Исходное сообщение IHKOgnito
а я б раділа на твому місті, що не мій
віршик не писався, тому що він "гарний", а насамперед бо були ті всі почуття, сум, біль, радість, які тото створили, і гарний він не тому, що легко читається, а саме тому, що в такий ліричний спосіб так передає суть, яка для автора мабуть не дуже вже й гарна і бажана була.
писання таких речей - один із способів себе потішити, недати впасти в повну дипресію, підтримати себе думкою, що, незважаючи ні на що, Ти Твориш, а отже продовжуєш Жити...
недумаю, що це гарно, може гарний вихід з ситуації, але зовсім не гарна ситуація...
І не розходься будь-ласка із поясненням суті життя, про піки і т.д., це для кожного індивідуально...
Вибач за різкість, можливо стаю "байдужою і неуважною"..
визнаю IHKOgnito - ти права, ситуація, коли писався цей віршик, була мубать для автора не з найприємніших, але віршик гарний, мені він подобається, і сумно мені через те, що я неможу написати такого ж гарного;)
так, в кожного свій індивідуальний вихід з ситуації, кожен має свій підхід як вийти з депресії, тому мабуть це мій варіант, зрештою я просто описав свій шлях в такому випадку, коли пишуться такі речі.
djabchyk, на це важко дати відповідь
кінець? у..., далеко це не означає кінець. кінці, крапки, які незадумуючись перетворюємо у коми і т.д... усе це балачки..
візьмем гіпотетичну ситуацію.. Наприклад навіть той автор, що страждає, старається, ставить крапки і т.д. Коли та його мрія в одинь день прийде і простяне руку, думаєте він відмовиться, бо поставив перед тим крапку, думаєте скаже "все в минулому"? далеко ні, скоріш всього він візьме все що пропонують, згодом скаже лиш "вибач", ну і ще "дякую"
Зиняйте, ситуація також не універсальна, хай буде - приклад з досвіду
візьмем гіпотетичну ситуацію.. Наприклад навіть той автор, що страждає, старається, ставить крапки і т.д. Коли та його мрія в одинь день прийде і простяне руку, думаєте він відмовиться, бо поставив перед тим крапку, думаєте скаже "все в минулому"? далеко ні, скоріш всього він візьме все що пропонують, згодом скаже лиш "вибач", ну і ще "дякую"
Зиняйте, ситуація також не універсальна, хай буде - приклад з досвіду
IHKOgnito, все залежить чому і як була поставлена "крапка".
інколи й справді крапку можна перемалювати в кому, але це тоді коли немає причин, які б тебе тому зупинили.
бо часто бувє так, що ти знаєш: ніколи, ніщо не дозволить тобі змінити своє рішення. і ти стаєш, гордо піднімаєш голову, розпрямляєш плечі і ідеш, хоч може спочатку і незнаєш куди.
інколи й справді крапку можна перемалювати в кому, але це тоді коли немає причин, які б тебе тому зупинили.
бо часто бувє так, що ти знаєш: ніколи, ніщо не дозволить тобі змінити своє рішення. і ти стаєш, гордо піднімаєш голову, розпрямляєш плечі і ідеш, хоч може спочатку і незнаєш куди.
djabchyk,чим більше ставиш ти крапок.. тим глибше і надовше западає тиша паузи..
можливо, варто замість того, щоб поставити крапку... просто лишити все як є і перегорнуть сторінку
можливо, варто замість того, щоб поставити крапку... просто лишити все як є і перегорнуть сторінку
може-може... навіть не знаю що тут написати.
кілька раз перечитав цей пост з коментарями, аби нарешті зрозуміти про що йшла мова
коли перегортаєш сторінку - значить ти вже ніколи не повернешся назад, коли ставиш кілька крапкок - то собі думаєш що ще все може змінитись.
а коли ставиш крапку - це ніби й перегорнув сторінку, але з спокійним серцем продовжуєш іти далі, тільки без того що заставило тебе поставити крапку.
як на мене найкраще ставити крапку.
кілька раз перечитав цей пост з коментарями, аби нарешті зрозуміти про що йшла мова
коли перегортаєш сторінку - значить ти вже ніколи не повернешся назад, коли ставиш кілька крапкок - то собі думаєш що ще все може змінитись.
а коли ставиш крапку - це ніби й перегорнув сторінку, але з спокійним серцем продовжуєш іти далі, тільки без того що заставило тебе поставити крапку.
як на мене найкраще ставити крапку.
Комментарии (9):
вверх^
Вы сейчас не можете прокомментировать это сообщение.
Дневник вершик | djabchyk - по ту сторону баченого |
Лента друзей djabchyk
/ Полная версия
Добавить в друзья
Страницы:
раньше»