Іноді (як правило, те «іноді» трапляється періодично раз у рік десь коло грудня) я перераховую що маю. Мммм я все ще маю зовнішність. Ага, як і раніш, зовсім не на свій вік. В жіночій консультації дама, котра заповнювала мою картку, помилилась на 10 років.. Світло очей вважає, що то або недбальство на робочому місці, або грубі лестощі, так як я виглядаю, за його глибоким переконанням, тільки на вісім років молодше…чоловіки частенько бувають грубіянами. Атож. Навіть ті, котрі світло очей..
Так, я все ще наречена. І тому маю регулярні освідчення та пропозиції руки та прізвища. Його серце я і так давно вже моє. Я все ще неофіційна мачуха (після заміжжя буду офіційною.. колись) отож, маю двох падчериць, одного зятя і двох внуків: Івана та Марусю. Маю двох похресниць. Одна з них – моя подруга. Вона відьма. Принаймні, так себе позиціонує. Ії чоловік – музикант. Вона виходила заміж в чорному платті, а Івашка був в білому костюмі. А зараз вони чекають спадкоємця. І знову я буду бабуня.. Уууужассс..
Маю братика, поки що нежоняного, маму тата і бабуню. І кішку Плюшу. І чотири вазони – Кузьму на роботі, Глорію, Луї і Вітольда(в мене звичка давать імена моїм вазонам) вдома. Маю бібліотеку і колекцію Таро. Маю друзів. Вони всі в Україні. І в Челябінську. В Москві лише знайомі. І колеги. Маю роботу.
Нууу що ще? Маю золотий характер. І цей щоденник. І всіх, хто в ньому)) Маю книгу, котру цікаво читати. І плани на вихідні.
.. але.. яяяяяк же ж хочеться сфінкса..
про інші важливості яких не вистачає помовчу
хммм.. а от тридцяти років поки що не маю

а ще я маю нових читачів))
Привіт Вам))

і дякую комусь самі знаєте за що)) несподівано так..))