Я не знаю, хто ти, звідки ти,
із яких прийшла країв —
дні грудневі стануть свідками
серед скошених полів.

Я не знаю, де кінчається
спраглий дотик уст і рук,
де глибинно починається
щастя радості і мук.

Нерозгублено, зачаєно
щось у серці бережу,
посміхаюсь неприкаяно
і нічого не кажу…