За північ. Тепла липнева ніч. Місяць пірнає у хмарках немов граючись у піджмурки з табунами зірочок. Легені жадібно вдихають прохолоду землі. Відпочиває розум - видно втома здолала його і він заснув втомившись від журливих дум.  Тай добре...

            Мене так легко не здолати вам. Не підсилу. Навіть  грізним – дeпресії і ностальгії. Ось так! Знайте – я сміятимусь навіть коли плакатимуть очі, співатиму коли сум болем рватиметься із грудей! А я такий – тому зможу! До зустрічі любове!